Глава 3
Вечір :
- Доню, прокидайся - крізь сон чую голос мами.
- Що? - запитую сонним голосом.
- Доню , ти що забула ми сьогодні йдемо на вечерю - нагадує вона мені
- Точно, як я могла забути - сумно відповідаю.
- Швидко збирайся, в тебе є пів години .
- Що пів години? - обурено запитую і швидко піднімають з ліжка
- Так саме пів години - підтверджує мама.
- Не могли ви мене скоріш розбудити? - запитую в неї
- Ми думали що ти вже збираєшся, а я зайшла, щоб сказати що через півгодини виходимо.
- Добре, я тоді вже біжу збиратись - відповідаю і швидко біжу в душ.
- Мам , за чекай ти можеш мені попрасувати ось ці речі - прошу маму, щоб не витрачати свій час. І даю їй худі яке йде до колін, як плаття і ще вдягну чорні колготки і буде дуже красиво.
- Добре , давай - бере і виходить з кімнати
Після того як я прийняла швидкий душ і одягнулась, зібрала волосся у високий хвіст, але передні порядки трішки випустила, під малювала очі, розчесала брови і уклала іх, трішки під малювала губи бальзам, і вуаля я була готова рівно за двадцять п' ять хвилин . Під малювала до каледору, одягла свій пуховик, адже на дворі п'ятнадцяье грудня і сніг вже випав , як раз в цей момент тато сказав що вже вирушаємо .
На автомобілі ми швидко доїхали, і зупинились біля вілли. Двоповерховий розкішний будинок , який з зовні нагадував палац, я навіть уявити не можу скільки він коштує, але видно що багато. На події повсюди були насаджень декоративні дерева і квіти, повсюди доріжки, які в ідуть до будинку, альтанки, яка знаходиться в саду, до басейну це просто неможливо описати словами, дуже красиво мабуть люди які тут проживають відчувають себе королівствою сімєю. А ще скільки тут прибилральниць , садоводів, куховарок. В мене просто немає слів.
- Доню що ти там стоїш? - запитує батько і тим самим відкриває мене від роздумів .
- Ой , пробачте - швидко наздоганяю сім'ю.
На вході до палацу нас зустрів господар будинку Микола Іванович, потім провів нас до вітальні де були присутні і другі члени сім'ї дружина Миколи Івановича Лілія Олександрівна, їхня дочка Мілена якій 13 , взагалі вона дуже мила дівчина.
- Ну що ходімо до столу - запропонував господар будинку.
- Приходьте - провела нас Лілія Олександрівна до столу.
- Ой скільки всього ви на готували - вважається моя мама, бо справді розміри вечері вражають різні закуски нарізки, рулетики і це кажучи про гарячі страви . Ми швидко в зайняли свої місця і випало так, що я зайняла саме останнє місце і навпроти мене був вільний стілець, але всі природи були присутні, і це мене здивувало, бо зазвичай приборов кладуть рівно стільки, скільки людей присутніх на обіді чи вечері.
- Всім добрий вечір - раптом я почула знайомий голос але не могла побачити хто це, тому що сиділа од нього спиною.
- Добрий вечір, по знайомтесь це Марк наш син - представляє Микола Іванович, і тільки тоді я могла побачити хто це був, і оказалось, що це був Марк, новенький з нашого класу, я не могла повірити, що зараз знаходжу в домі в Марка , який своєю красою підкорив всіх дівчат не тільки нашого класу , а й з старшої школи. Я вже можу уявити їхні обличча.
- О Соня привіт - мило усміхнувся мені юнак, і присів навпроти мене на те саме вільне місце
- Привіт - відповіла йому коли потягнулась за скляною соку.
- А ви що знайомі ? - майже одночасно запитали наші батьки.
- Так ми навчаємось в одному класі - відповів за нас двох Марк.
- Зрозуміло - відповів мій батько.
- Всім смачного .
- І вам - відповідаю Лілі Олександрівній.
-
Я скоштувала мабуть все страви, що ззовні, що всередині неймовірні, потім принесли гарячий кур'ячий бульйон він теж не відставав він основних страв.
- Соня, не хочеш скласти мені компанію ? - несподівано запитує Марк
- Хочу, але куди? - захоплено запитую
- Побачиш, батьки, ми з Сонею підемо трохи прогуляємось.
- Добре діти ідіть, але не затримуйтесь зараз буде чай з тортом.
- Добре - відповів хлопець мамі.
Ми вийшли на подвір'я, потім хлопець пішов якоюсь стежкою, яка провела нас в сад, який був засипаний снігом, але коли ми зайшли у альтанку ти там було тепло, бо стояв камін і ще мене здивувало. Хоча щей дім настільки багато виглядає, що той камін нічого і не означає. Потім тітка Оля домогосподарка сім'ї принесла нам чай, під час чаювання я багато чого дізналась про нового однокласника він розповів про минуле місто, школу , друзів, різні природи. Разом час пролетів весело і незамітно, тому ми поїхали додому .
Хоч і час вже був пізній , але як не як школу завтра ніхто не від міняв, тому я пішла робити уроки. Закінчила, я вже далеко за північ тому, як тільки моя голівонька поркнулась подушки я покинула у царство Морфея.
Ранок :
Та хто так з ранку телефонує? Ліниво потягнулась до телефону де зразу засвітилось ім'я Юлька. Чого їй не спиться?
- Ти дее? - одразу кричить подруга, як тільки я приймаю виклик.
- Як де вдома , де мені ще бути в таку раньше
- Яку рань - просто кричить в трупку роздратований подруга - на годинник подивись.
- Щоо- одразу з крикнула, як тільки подивилась на годинник 7:55 ппросто чудово.
- Ти в групу класу колись заходиш ? - запитує Юлька.
- Так, але в вчора ввечері ні - сумно відповідаю і вже поспіхом біжу до шафи, в пошуках потрібного одягу.
- В нас в розкладі зміни, перший історія , доречі контрольна - верещить в телефон дівчина,
- А , що Василь Михайлович вже повернувся з лікарні? - питаю у дівчини.
- Не знаю, мабуть, давай швидше в тебе три хвилини.
- Бувай - не дочекавшись відповіді Юлі закинула виклик.
-
Ну чому я саме сьогодні проспала? Чому? Але не час, я швидко побігла до ванної вчилася і швидко назад побігла в кімнату вдягнула лавандове ходу, темно сині джинси зробила розтріпаний пучок, швидко "вилетіла " З кімнати одягла пуховик , чобітки і тільки зараз помітила, що в будинку я зовсім одна , але мне про це. Так скільки там вже? 8:00 та я взагалі побила всі рекорди, хай тільки скажуть, що дівчата довго збираються .