Глава 2

Як і домовлялися, ми з дівчатами пішли на прогулянку, вони показали мені багато чудових місць. Я навіть уявити не могла що Львів настільки  красиве місто , воно зачаровує своєю красою, де би ти не була, ти завжди зможеш подивитися красиву архітектуру, посидіти в маленьких затишних кафе, поспілкуватися з тутешніми жителями, які завжди знайдуть час, щоб провести екскурсію рідним містом. Поки ми гуляли добряче змерзли тому вирішили зайти до кафе, щоб випити щось гаряче. Коли ми зайшли в заклад я була приємно здивована, тут було настільки затишно, що можна назвати його просто ідеальним : стіни покращені в лавандовий колір, на столиком по всюду ароматичні свічки і вазони з квітами, на стінах витончені картини. Я б назвала це місце " Лавандова зназхідка " , адже тут пахло справжньою лавандою. Ми з дівчатами знайшли столик біля вікна в самому кінці кафе. 

• Дівчата ви що будете ? - запитує Юля.
• Я ванільне капучіно- відповідаю . Насправді я обожнюю ванільне капучіно. Всі мене питають : Чому саме ванільне? Я навіть сама не знаю чому саме воно, одного разу в зимку, я чекала автобус і настільки була змерзла, що швидко пішла до блищого кафе . Одна година чекання  автобуса далася в знаки, як тільки офіціант приніс моє замовлення я одразу випила половину. Після того випадку воно стало моїм улюбленим напоєм.
• Я еспресо - відповіла Аня
• Я теж - підтримала Маша.
• Добре тоді я чай - озвучила свій вибір Юлька.
• Добрий день дівчата, що будете замовляти ? - спитав у нас офіціант , мушу визнати що він був досить  симпатичний і на вигляд йому десь 17-18 років.

Дівчата зробили свої замовлення, потім ти обмінчльсь номерами телефонів і стрічками в Instagram. 

• Юль скинь мені фото, коли приїдеш додому - просить  Маша, доречі ми знайшли багато чудових локацій і зробили чудові фото
• Добре - відповідає дівчина
• Ну все дівчата я змушена вас покидати - сумно говорить Аня.
• Ань зачекай я з тобою - зупиняю дівчину, адже я справді втомилась, день був дуже насичений і продуктивний
• Добре , бувайте дівчата - прощаємось з Юлею і Машою
• Давайте - відповідають майже разом.

Вечір :

Коли зайшла до квартири, одразу побачила, що нема верхнього одягу батьків, потім пройшла на кухню де побачила Даню, який грає в телефоні. 

• Що дивишся  , їстини готуй - злісним тоном відповідає брат .
• А батьки де ? - запитую хлопця.
• Батько з кимось там зустрівся і запізнюється, а мама пішла до тітки Олі - тітка Оля і мама разом навчалися, вони зберегли свою дружбу до тепер, але два роки назад тітка переїхала до Львова, але вони вони не припинили спілкування, продовжили онлайн.
• Зрозуміло - сумно відповідаю
• Тобі що двічі повторяли - таким самим злісним тоном говорить.
• Ні, зараз щось приготую, але спочатку піду перевдягнуся - ставлю його перед фактом.
• Ні спочатку ти готуєш мені вечерю, а після робиш , що  хочеш - приказним тоном говорить.
• Добре не галасуй- заспокоюю брата.

Я завжди читала в книжках про дружні стосунки брата і сестри, але нажать в мене їх ніколи не було. Не знаю чому, але Даня завжди намагався мене якось образити, інколи навіть прикладав силу, хоча при батька він поводиться як зразковий брат. Скажите ви чому я не поставлю його на місце, або чому не розповідаю батькам. Сама не знаю, я бачу, як їм важко і моральное фізично завжди працюють до вечора, щоб нас з Данею було все саме найкраще. Дані 14, я можу з ним спорить, боротись  , але я мирна і добра людина, ніколи не влазила в конфлікти , але чому мені далася ця доброта? Не один раз я плакала по ночам через його знущання, а він тим часом навіть не підозрював цього. 

Вечір :

Приговувавши вечерю я була знесилина, і навіть не повечерявши пішла до своєї кімнати. Доки залишилось хоч трішечки сил, я під гаслом і прийняла гарячий душ , як тільки моя голівонька торкнулася м'якенької  пподушечки, я зразу покинула в царство Морфея. 

  Ранок :

Прокинулась я так, як і зазвичай  , будильник чітко робить свою роботу, добре, що йому вдалося розбудити мене вчасно, бо з вечора я не склала портфель і не попрасувала одяг на сьогодні, так як роблю щодня, просто я ніколи не люблю спізнюватись, мені досьть часто говорять, що я дуже понктувальна, але що вдієш, ось я така. Трохи привела себе в порядок в ванній кімнаті, переклала книги з полиці до портфелю за розкладом, попрасувала білий гольф і чорні штани з високою посадкою. А вже тоді направилась до кухні, щоб поснідади, де мене вже чекала вся родина. 

• Добрий ранок , всім смачного - вітоюсь зі всіма, коли зайшла до кухні.
• Добрий ранок, моє сонечко - так  інколи мене називав тато.
• Дякуємо - відповіла мама.
• Як ви тут вчора без нас були ? - цікавиться тато, потім  уважно дивиться на мене, а потім і на Даню.
• Добре, повечеряли і розійшлись по різних кімнатах. А де ви вчора були? - питаю у батьків
• Два дні тому,  до Львова переїхав мій старий друг, вчора  зустрілись в офісі, де я працюю, виявляється він рідний брат власника фірми, а отже він там працює , доречі сьогодні в нас ділова зустріч, а потім ми йдемо до них в гості ввечері в 17:00 . Тому буть ласка всі будьте готові.
• Зрозуміло, а вечеря буде вдома чи в ресторані? - одразу запитую, щоб знати що вдягати.
• Дома, я повернуся з роботи і всі разом підемо - розповідає план дій.
• Діти ви до школи не запізнетесь? - запитує мама.
• Ні - відповідає Даня слухняні голосом, звісно батьки ж запитують.

До школи ми добиралися пішки, так як жили за 10 хвилин ходьби, і доки ми добиралися почав падати сніг, дітьми які також прямували до навчального закладу дуже раділи  , адже можна буде гратись в сніжки, кататься на санках і лижах , ліпити сніговики. Як тільки зайшла на шкільне подвір' я побачила Юлю і попрямувала до неї. 

• Привіт, ти когось чекаєш ? -   запитую дівчину бо бачу як вона когось шукає очима.
• Привіт, так двоюрідного брата, він недавно переїхав і буде навчатись з нами - розповідає.
• Добре, я тобі піду до дівчат. - відповідаю, і прямую до школи.