Обличчя з минулого

Коли світло згасло, друзі нарешті змогли розгледіти обличчя незнайомця.

Аня відсахнулася. «Це… не може бути!»

Перед ними стояв… Влад.

Той самий Влад, який зник кілька місяців тому під час їхньої першої битви з темними силами. Його шкіра була блідою, очі світилися слабким сріблястим світлом, а на скронях виднілися дивні символи.

Макс був ошелешений. «Влад?! Але ж ти… ти зник! Ми думали, що тебе…»

«Що мене вже немає?» — голос Влада звучав спокійно, але в ньому відчувалася якась відчуженість. «Я не зник. Мене забрали. І тепер я знаю більше, ніж ви можете собі уявити».

Левко напружено стиснув кулаки. «Ти говорив про пророцтво. Що воно означає?»

Влад опустив очі на сувій, який тримав у руках. «Цей світ— не просто інше місце. Це відлуння того, що могло статися з вашим світом, якби його не врятували багато років тому. Але зараз темрява повернулася, і ви… ви стали її частиною, навіть не усвідомлюючи цього».

Аня проковтнула клубок у горлі. «Ми? Що ми зробили?»

«Відкрили портал», — голос Влада став жорсткішим. «Книга була печаткою. Коли ви її розкрили, ворота між світами почали слабнути. Тепер залишилася остання межа. Якщо вона впаде, ваш світ згорить у пітьмі».

Макс похитав головою. «І що нам робити?»

Влад простягнув їм сувій. «У ньому є відповідь. Але попереджаю: шлях буде важким. Вам доведеться спуститися туди, де все почалося».

Аня розгорнула сувій, і її серце пропустило удар. На пожовклому папері був зображений знак, який вони вже бачили раніше— той самий символ, що світився в бібліотеці, коли вони знайшли книгу. А під ним — лише три слова:

"Поверніться до початку".