Відлуння минулого

Ніч у місті, де зникли всі люди, була схожа на вічність. Темрява більше не була просто браком світла — вона була відчутною. Вона огортала будівлі, вулиці і навіть думки друзів. Шепіт не припинявся, немов самі стіни міста говорили до них, а голоси були настільки старі, що їх важко було зрозуміти.

«Ми повинні розібратися, що відбувається», — мовив Макс, перевіряючи свої записи. «Єдине місце, де ми можемо знайти відповіді, — це підвал бібліотеки. Я чув, що там зберігаються найстаріші документи».

«Ми вже заходили до бібліотеки», — відповіла Аня, нервово озиравшись на порожні полиці. «Якщо там щось було, чому воно досі тут?»

«Тому що хтось або щось знищує все, що може допомогти нам», — сухо сказав Левко, стискаючи кулаки. «Але ми не можемо здатися. Ми повинні знайти щось, перш ніж…»

Раптом повітря навколо них почало зміщуватися, ніби простір сам собою перекручувався. В стінах бібліотеки з’явився дивний звук — гучний тріск, як коли ламається дерево, але глибше, ніби весь світ починав зсуватися.

Соня здригнулася. «Що це за звук?»

«Це може бути не звук», — відповів Макс, ховаючи книгу під куртку. «Це може бути сама реальність, яка відповідає на наші дії. Темрява впливає на цей світ. Ми зруйнували Серце, але не зрозуміли, що воно вивільнило».

Таємниці підвалу

Підвал бібліотеки був схожий на окремий світ. Зі старих сходів, що вели вниз, тягнувся холод. Кожен крок лунав гучно в порожньому просторі, ніби їх переслідували тіні минулих подій. Стіни підвалу були прикрашені старовинними картинами і рукописами, але всі вони мали щось спільне — на кожному зображенні була присутня темрява, яка здавалася живою.

«Це місце ще давніше, ніж я думала», — прошепотіла Аня, розглядаючи одну з картин. «Ця темрява існувала тут ще задовго до того, як ми знайшли книгу. Вона завжди була частиною нашого світу».

Макс знайшов стару полицю з документами, загубленими під шаром пилу. «Ось. Це повинні бути древні записи. Можливо, тут ми знайдемо відповідь на те, що сталося після нашого ритуалу».

Він обережно відкрив один із пергаментів, але зупинився, коли побачив, що на ньому лише одне речення: «Темрява завжди повертається».

«Це не може бути всім, що ми знайдемо», — нервово сказала Соня, наближаючись до них. «Це ж просто попередження».

«Попередження чи ні, але щось ми зробили не так», — сказав Левко, його голос був напруженим. «Можливо, Серце не було єдиним джерелом сили. Можливо, це лише одна частина головоломки».

Погляд у минуле

Аня розгорнула ще один рукопис, цей був більшим і мав більше тексту. Вона почала читати вголос:

«Колись давно було укладено угоду між світом живих і світом мертвих. Це зобов’язання було запечатано Серцем Темряви, і знищення Серця призведе до розриву балансу. Темрява буде вільна, а межа між двома світами стане тонкою, як шовкова нитка. Живі та мертві більше не будуть відділені».

Макс поглянув на неї. «Це пояснює все. Ми зруйнували бар’єр. Тепер темрява і світ мертвих проникають сюди».

«Що ж нам робити тепер?» — запитала Соня, відчуваючи, як у її грудях стискається страх. «Як ми це зупинимо?»

Аня продовжила читати: «Єдиний спосіб відновити баланс — знайти Печатку Вічної Ночі і знову запечатати темряву. Але Печатка була втрачена багато століть тому і лежить десь на межі світів».

Нове завдання

Це було те, чого вони не очікували. Друзі знову опинилися перед складним вибором. Зруйнувавши Серце Темряви, вони відкрили двері до нового жаху. Тепер їм потрібно було знайти загадкову Печатку Вічної Ночі, щоб повернути все на свої місця.

«Ми повинні знайти Печатку», — рішуче сказав Макс, хоча його голос зраджував страх. «Це наш єдиний шанс. Якщо ми не зупинимо темряву зараз, все стане ще гірше».

«Але де шукати?» — запитав Левко, поглядаючи на темні стіни підвалу, ніби вони могли дати йому підказку.

«Тут сказано, що Печатка лежить на межі світів», — відповіла Аня, її очі блищали від напруження. «Це означає, що нам доведеться проникнути у світ мертвих. Ми повинні знайти місце, де ця межа найбільш тонка».

«І ми знаємо, де це», — додала Соня, поглянувши на всіх. «Це той самий храм, де ми знайшли Серце».

Повернення до храму

Це означало, що вони повинні повернутися туди, де все почалося. Але цього разу храм не буде просто місцем їхнього страху — він стане їхньою останньою надією. Межа між світами була тонкою там, де колись було заховане Серце Темряви. І тепер, коли Серце знищене, вони мусили повернутися туди, щоб знайти спосіб запечатати ворота, що вони випадково відкрили.

«Готові?» — запитав Макс, піднімаючи рюкзак.

«Ні», — чесно відповів Левко. «Але в нас немає вибору».

Темрява ще не здалася, і тепер друзі знали, що це лише початок їхньої найскладнішої битви. Вони не просто боролися зі своїми страхами — тепер вони мали змагатися з силами, які були значно більші за них самих.

Кінець глави

Перед ними лежала подорож через невідоме — шлях до світу, якого вони ніколи не бачили, і битва, якої вони не чекали. Але тепер у них був план: знайти Печатку Вічної Ночі і врятувати не тільки місто, а й, можливо, весь світ.