ГЛАВА 23

        Ава вибралася з теплих обіймів Ліама й потягнулася до стільникового телефону, екран якого замерехтів, а сам прилад заграв знайомою мелодією.

- Дивно! Якийсь незнайомий номер! - Промовила й поглянула на Ліама, який обперся на лікоть. - Може не брати?

- Краще візьми! - Він сів поряд з нею.

- Алло. - Невпевнено сказала й почала вслухатися в тишу. 

- Міс Ава Девіс? - Поцікавився незнайомий абонент.

- Так! А з ким я розмовляю?

- З ким то не важливо! - Голос був низький і не дуже приємний. - Важливо те, що я маю для Вас.

- І що це? - Неприємний холодок пройшов по хребту.

- Річ, від якої Ви з таким ентузіазмом намагаєтеся позбутися. Не буду довго ходити навкруги - це флешка з дуже цікавим відео. 

- Що Ви хочете? - Запитала дівчина льодяним тоном.

- Що я хочу? Хочу проявити альтруїзм і віддати Вам її, звичайно за символічну нагороду за таку шляхетність.

- Скільки? 

- Всього лише п’ятдесят тисяч доларів і вона Ваша.

- Чому я маю вірити Вам?

- Послухайте, любонько, звичайно, Ви можете фантазувати будь-що, але на відміну від інших, я хочу жити, - він гидко зареготав. - тож чекаю завтра Вас у парку* (назва парку) о 20 годині одну і з готівкою. І без вибриків, бо якщо мені щось не сподобається Ви і Ваш батько на ранок станете дуже відомими. Маю надію я зрозуміло висловився?

- Так! - Ава зблідла її руки затремтіли, а у слухавці почулися гудки скинутого виклику.

- От же ж! - Вона видихнула й закрила очі долонями.

- Ей! - Він обійняв її ніжно. - Все буде добре! Гроші знайдемо.

- Ліам! Це вже третя людина! Та вони передають її неначе естафетну паличку по колу й ні кінця ні краю! - В кутиках її очей  виступили сльози.

- А нікому більше передавати! 

- Тобто?

- Ну розпочав це все Майкл. Підсипав наркотик, зняв відео на приховану камеру у альтанці. Потім замість боргу, бо добряче програвся Квентіну у карти, а перебував вже в той час у в’язниці, сказав де схована флешка. І далі в гру вступив ласий до грошей містер Бойд. Перевірка притиснула, знайшла недостачу, він мав відкупитися, або ж опинитися за гратами. От він і вирішив розкрутити тебе на гроші по вже відомій схемі. Підробив стиль шахрая Майкла, щоб ти нічого не запідозрила. Знайшов людей, які приберуть Майкла, щоб той нікому нічого не прохопився. Але всю брудну роботу довірив виконавцю, якому було відомо дуже багато чого. Один з охоронців розповів про підкуп і про ключ, який відчиняє банківську комірку і поліцейські з Гордоном вже навідалися туди раніше того виконавця й вивели флешку з ладу. Візуально вона як нова.

- Але чому ти мені нічого не розповів? - Ава ображено насупилася.

- Кохана, вибач! Ти мала дуже достовірно відіграти, щоб той нічого не запідозрив. Я був змушений трішки притримати цю інформацію. Гордон попросив зачекати з розповіддю, принаймні доки шахрай не нагадає про себе.

- А що тепер? - Поцікавилася Ава.

- Гордон передав мічені купюри. Лише відрахую необхідну суму. А ввечері я Гордон і поліція чатуватимуть у засідці. В любому випадку, він наблизиться до тебе, раз такий ласий до грошей! Яку б розв'язку не мав завтрашній вечір про твою репутацію годі вже перейматися. Вона у моєї майбутньої нареченої чиста неначе сльоза. - Він ніжно посміхнувся й заволодів губами Ави, потягнув її на себе. 

        Зрозуміло, заспокоюватися ще рано, доки той на свободі, але після слів Ліама стало так спокійно на серці. На зміну тривожності і невпевненості у завтрашньому дні прийшов спокій, ніжність і вдячність щодо Ліама. А ще розуміння наскільки сильно вона його любить …

        І знову Ава підскочила від чергового дзвінка стільникового. Хто цього разу?

- Батько!  - Тихо промовила й прийняла виклик.

- Привіт! - Голос Вільяма звучав схвильовано.

- Привіт, тато! 

- Я… - Він замовк добираючи необхідні слова. - Хотів вибачитися.

- За що? - Запитала здивовано.

- За Квентіна! За те, що не повірив. За те, що вважав, що знаю краще, що саме тобі потрібно…

- Тато… - Відповіла розчулено, насправді це, напевно, перший раз коли Вільям перепросив і признав, що діяв не вірно.

- Ще… - Він набрав повні груди повітря, від чого серце неприємно защеміло, він скривився. - Розпорядився про твоє підвищення. Думаю ти цього заслужила. Досить гарно обгрунтувала і проаналізувала, а головне довела причетність Квентіна до розтрати. Довела свою фаховість та кваліфікованість. Пишаюся тобою. 

        Чи слід знову наголошувати, що таких слів за все своє життя від батька Ава не чула?

- Дякую, тату! Ти навіть не уявляєш наскільки мені важливо почути це! 

        “Та відчути твоє визнання і твою підтримку!”: Закінчила вже про себе.

- Люблю тебе! - Всхлипнула. 

- І я тебе теж, доню! - Залізні обладунки спали з його старого та хворого серця, оголюючи почуття, які він відчував до доньки увесь цей час, але приховував глибоко у собі.

         Виявляється, промовляти вголос ці слова не так вже й важко та страшно…