ГЛАВА 22

       Охоронець зайшов до одиночної камери Квентіна.

- Чого тобі? - Запитав різко.

- Діло є! - Почав містер Бойд.

- Сенс мені зв'язуватися з в'язнями!

- Суду ще не було!

- Пх-х, - приснув охоронець, - так це лише справа часу.

- Заробити хочеш? 

       Охоронець озирнувся на всі боки, наче окрім нього в цій сірій моторошній кімнатці є ще хтось.

- Скільки і за що саме? - Тихо промовив.

- А це вже конструктивна розмова. - Квентін зухвало посміхнувся. - За простеньку справу отримаєш десять тисяч зелених одразу. В моїх особистих речах підміниш ключ, зателефонуєш за телефоном* (диктує номер), домовишся з тією людиною, як він зможе отримати ключ і поінформуєш його, що відчиняє він комірку № 466 банку State Street Corporation.

        У охоронця заблищали очі.

- Облиш! Якщо вирішив, що там гроші, і ти можеш просто їх забрати. - Квентін сів на стілець у кутку і відкинувся, притулившись до пошарпаної стіни з облізлою фарбою. - Там марна для тебе річ, яку ти не зможеш використати.  Обміняєш її на свою винагороду і забудеш про цю розмову. 

       І охоронець не збрехав, вже на наступний день тішився легким грошам. Джошуа Бенсі не змусив себе довго чекати, прибув вчасно й передав обіцяну суму. Сам же попрямував до банку, назву якого почув від наглядача. 

          Симпатична дівчина звірила дані Джошуа, кивнула й покликала йти за нею. 

        “А цей Квентін все ж таки не такий вже й телепень, як мені здалося”: Коли симпатична працівниця банку вийшла з кімнати в якій містер Бенсі лишився сам, ключем відчинив комірку й засунув в неї глибоко руку.

           На дні стукнула маленька флешка, а ще намацав папірець складений декілька разів. 

         “Якщо ти читаєш ці слова, отже зі мною сталася халепа і ти маєш витягнути мене, звичайно за винагороду! Ти маєш зв'язатися з Вільямом Райтом* (Ава Девіс по прізвищу чоловіка) й обміняти цю флешку на мою свободу.”

         “Секунду! Чи це бува не той Вільям, який володіє могутнім будівельним бізнесом? У що Ви хочете втягнути мене старого?”: Джошуа запхав флешку до кишені разом з папірцем і закрив комірку.

           Йому це явно не подобається. Це тобі не кур'єром працювати “візьми-передай”. Те, що від нього хоче Квентін вже набагато серйозніше і тягне на добрячий термін за гратами. Та ще й «гратися» не з останньою людиною в цьому місті, а з впливовим магнатом і мільярдером. Хоче зіграти ва-банк? Розуміє, що кошти, які може отримати з його доньки, не покриють навіть витрати на хорошого адвоката?! Так, він не полінився й зібрав певну інформацію, хто ж така ця Ава Девіс, і чому він в неї так вчепився. Передчуття радило зачекати бодай хоча б добу, ситуація має або дійти до своєї межі, або ж вирішитися без його втручання.  

           Вечоріло. Ліам тим часом забрав Аву з роботи, вони повечеряли у милому ресторанчику й саме їхали до нього додому. Втомлена дівчина спостерігала у вікно за нічним містом. За яскраво освітленими вулицями та життям, яке вирувало. Тишу зруйнував дзвін стільникового телефону Ліама.

- Привіт, - він увімкнув на гучномовець, телефонував Гордон.

- Доброго вечора містере Ліам! - Почав його охоронець. - Ви випадково не біля телевізора?

- Ні, Гордоне, лише через двадцять хвилин будемо вдома. А що там?

- Дуже цікавий шмат в новинах! Керівника офісу будівельної компанії “Райт індастріалс” звинуватили у розтраті та фінансових махінаціях. Розслідування виявило, що останні чотири роки він жив по підробним документам. Але тут починається саме цікаве. А саме - відбитки його пальчиків. І бінго, він ніякий не Квентін Бойд, а Говард Сміт, який свого часу щез з общаком чиказької мафії при таємничих обставинах.

- Нічого собі! - Ліам з Авою перезирнулися.

- Цікаво! Мій батько про це вже знає? 

- Повір, Аво, такі речі повідомляються дуже швидко! - Завірив її Ліам. 

- Дякую Гордоне за відмінну роботу. За те, що так чітко спланували  операцію з хлопцями з поліції й схопили цього покидька.

- Містере Ліаме, Ви знаєте, як я до Вас ставлюся. Ваш спокій він і мій теж, і не лише моя робота! - З теплими нотками у голосі відповів охоронець.

- Я знаю, Гордоне! 

- Гарного вечора!

- Навзаєм! - Промовив Ліам і натиснув на відбій. 

- Повірити не можу! Квентін і чиказька мафія! І за цю людину батько мріяв, щоб я вийшла заміж! 

- Ще чого! - Ліам торкнувся до її коліна. - Хоча поряд з таким “майбутнім нареченим” і моя персона не здається такою вже невдалою! - Поглузував він.

- Ліам! 

- А що? Я вже замислююся над тим, як через певний час постану перед майбутнім тестем.

- Ти зараз серйозно? - Перепитала Ава.

- Звичайно! - Ліам припаркував автівку неподалік зі своїм домом. - Я кохаю тебе, крихітко! І вже нікуди не відпущу. Якщо звісно ти цього хочеш.