ГЛАВА 19

       Увечері Ава попередила Ліама, щоб заїхав за нею пізніше й залишилася на роботі під приводом, що не встигла доробити завдання, яке до ранку доручив виконати Квентін. Добре, що у шефа увечері була якась зустріч і він не мозолив очі своєю присутністю в офісі. 

      Шкода, що всі робочі ПК запаролені, а дівчина точно не спеціалізується на підбиранні паролів. Отже лишається архів. Але туди теж так просто не потрапиш. Ключ у охоронця, та ще й камера якраз навпроти. Так вона не багато зможе дізнатися про можливі махінації Квентіна чи використання  посади для власних цілей.

       Десь далеко почулися ледь вловимі кроки охоронця, який обходив кабінети, перевіряючи чи світло та вся техніка вимкнені. А якщо спробувати… Ава змочила пальці водою за допомогою невеликої пляшки мінералки, яка стояла поряд з документами на її робочому столі. Потім почала імітувати, що плаче, голосно схлипуючи, розкидавши папери навколо себе.

- Міс! Щось сталося? - Запитав сполоханий охоронець, який щойно увійшов до приміщення. - З Вами все добре? 

- Ні! - Процідила Ава, і знову почала схлипувати. - Як в мене може бути все добре, коли шеф до мене прискіпується. От і сьогодні видав завдання, яке неможливо виконати до ранку. А якщо я не впораюся, точно вижене. 

- Прикро! - Сумним голосом протягнув охоронець, чоловік років за сорок, досить високий, середньої статури. Добре, що сьогодні хоч саме цей, бо інший виглядає геть не приязним. Увесь час набурмосений. - Можливо  є якийсь варіант, щоб міс змогла впоратися.

- Ава!

- Міс Ава! - Повторив за нею чоловік й поглянув на неї. Дівчину йому стало дійсно щиро шкода. Заплакана та втомлена на вигляд. Навіщо ж знущатися так над працівниками? Тим паче вона працює тут зовсім не довго. Бо раніше він її точно не бачив.

- Єдиний варіант - це архів! Я б змогла взяти якийсь проект для прикладу і швидко впоратися із поставленим завданням. Але ж там камера і шеф швидко здогадається як саме в мене вийшло виконати те, що він доручив. Та ще й Вас підставлю, бо наказу дозволити взяти ключ від архівного приміщення Ви не отримували. - Ава гучно зітхнула, й почала збирати папери.

- Шкода, що втрачу роботу! Вона мені дуже потрібна. Після розлучення вимушена починати все з початку: знімати житло, за яке слід платити, поновила навчання в університеті, тому знайти нову роботу буде досить складно, - схлипуючи продовжила бідкатися дівчина.

- А якщо містер Бойд не взнає, що Ви відвідували архівне приміщення? - Змовницьким тоном тихо промовив охоронець.

- Хіба це можливо? - Очі Ави засяяли наче два вогники, вона почала витирати мокрі щоки.

- Якщо я тихо вимкну на півгодини камеру… 

- А так можна? - Дівчина одразу повеселішала.

- Можна, але тс-с. - Охоронець підморгнув. 

- Боже, навіть не знаю, як Вам дякувати! -Вона задоволено сплеснула в долоні й підхопилася з місця. - Як хоч звуть мого рятівника?

- Сем! - Відповів чоловік й приголомшений розвів широко руки, коли Ава обійняла його в знак вдячності, боячись зайвий раз торкнутися до неї. 

- Містере Семе, я Вам страшенно вдячна. Спробую впоратися навіть швидше. 

- Тоді я покличу, коли вимкну камеру. - Пішов геть, щоб приховати ,як щойно зніяковів, коли ця гарна жінка обійняла його.

        Вже через десять хвилин Ава була в архіві. З чого ж почати? Можливо з проектів минулих років. Квентін очолює офіс з 2017 року. Тож Ава дістала телефон й почала фотографувати декілька проектів 2016 року й декілька останніх для порівняння. А ще перший, який потрапив у руки проект за грудень 2017 року, зробила копію на ксероксі, що стояв в кутку архівного приміщення саме частини, яка стосувалася кошторисних видатків. Останнім до рук потрапив проект минулого року, здивувало те, що кошторис був відсутній взагалі, тобто листки звідти зникли. Хто не знає складу проекту зможе все-одно здогадатися по нумерації сторінок, в середині містилася суттєва прогалина й не вистачало семи аркушів. Озирнулася навколо, що ж напевно це вся користь котру вона може отримати від цих кіп документів. Чи вийде натрапити на бодай хоч якусь зачіпку? Хіба що, якщо пощастить і вдача буде на її боці! У сотнях тисяч паперів реально можна втонути!  Тут і півроку не вистачить, щоб проаналізувати їх усі. Зате комісії вистачило тижня, щоб зробити висновки! Та вона їх навіть і близько не бачила біля архівосховища. Може це не випадково? 

        Ава запхала  копію кошторису  за пояс спідниці, склавши аркуші навпів. Вже майже біля виходу побачила рамку досить солідних розмірів з фото персоналу разом з шефом, який натягнуто посміхався, знаходячись у центрі. Кайлі прилаштувалася з правого боку. Дівчина навела камеру смартфону на знімок й сфотографувала. Для чого саме й сама не розуміла. Можливо хотіла з цікавості добре розгледіти присутніх на зображенні людей. А може сподівалася знайти якусь підказку. Адже ніколи не можна знати, яка саме дрібничка може знадобитися, щоб стати підказкою чи зачіпкою. 

     Ще раз подякувала охоронцю, той кивнув у відповідь і зосередився на вмиканні камери спостереження. Потім зібрала папери, попрощалася з Семом мотивуючи тим, що вдома швидше впорається з завданням і не буде його відволікати своєю присутністю, а той в свою чергу зможе замкнути офіс, щоб не наражатися на додаткову небезпеку у вечірній час.