ГЛАВА 15

         Минув тиждень і за цей час Ава встигла відновити навчання в університеті. На диво навіть батька не прийшлося просити. Про неї, як досить успішну студентку ще пам’ятали і навіть зробили виключення додавши її до складу випускного курсу понад необхідної кількості в групі.

         Ще вона почала розробку власного проекту. І звичайно поєднувала роботу в офісі.

        От  саме в офісі виникало безліч питань. Чим більше вона заглиблювалася, у вивчення тим більше зароджувалося підозр, що Квентін використовує гроші фірми, та і по великому рахунку батькові фінанси  теж, і робить це явно не за призначенням.  Правда здобувати інформацію з кожним днем ставало все складніше. Кайлі вже через раз погоджувалася допомогти, а сам шеф почав якось дивно себе поводити по відношенню до неї.

        На вихідних, коли її запросили батьки на вечерю вона поцікавилася деякими робочими моментами у батька. Навіть про підрядників пригадала у розмові. Після чого батько правда трішки розлютився на неї. Буцімто то вона навмисно шукає щось, щоб висвітити Квентіна у негарному світлі. Така собі жіноча помста, за спробу Вільяма підібрати їй гідного чоловіка. Наговорити на потенційного залицяльника, щоб той розчарувався в ньому й забув про цю ідею. 

        Коли батько охолов та заспокоївся, вийшов проводжати її до авто, яке мало відвести додому, то наче щойно пригадав, запитав, що вона знає про Майкла. Аві тоді здалося, наче вона різко почервоніла. Благо на вулиці вже добряче сутеніло. Навіть спробувала швиденько попрощатися з Вільямом та застрибнути до салону машини, та він досить спритно для його віку зловив її руку і притримав, запитавши: «Я маю турбуватися? Чи може тобі потрібна моя допомога?»

       На що Ава похитала головою, відповівши, що вже все і так вирішено. Просто нечесна людина і було б чудово, якби його більше в батьковій компанії не було. Звичайно Вільям за маскою скупих батьківських емоцій приховав значно більше: турботу, занепокоєння, хвилювання та злість на чергового покидька, який трапився на життєвому шляху доньки. От тільки, якби він міг «відвести» її від цих недолугих. Та нажаль вона сама йде своїм шляхом, та вчиться на власних помилках, набиваючи знову й знову добряче свого лоба. Вперта! Така ж як і він сам у молодості. Він ледь помітно посміхнувся й все ж таки відпустив доньку.

      Сівши на заднє сидіння в авто Ава нарешті змогла вирівняти серцебиття. А ще хвилину тому здалося, що зараз все! Остання червона картка, а далі довгостроковий домашній арешт. Якби ще й про клуб дізнався, то вже просто так її навряд чи відпустив би. Отже рота Майклу все ж таки закрили! Дуже-дуже вчасно! Заплющила очі, відчуваючи, як поступово розслабляється від стресу.

Та у понеділок до філіалу в якому працювала Ава зненацька завітала перевірка. А поведінка шефа по відношенню до неї  з кожним новим днем кардинально змінювалася. Тут зривається на всіх підлеглих, а до неї улестливо-люб’язний.

        Спочатку запросив її повечеряти. Ледве знайшла привід, щоб відмовити. Треба було враховувати ще й те, що про Ліама розповідати не можна, бо Квентін спілкується з батьком. А цей факт був би наче червона ганчірка перед обличчям Вільяма. А на додачу шеф змінив свій тон на більш прихильний по відношенню до неї. Навіть їй почало здаватися, що той знову повернувся до теми «нареченої». І увімкнув режим «залицяння».

        З Ліамом теж стосунки набирали нових обертів. Вечірні зустрічі були романтичними, сповненими ніжності, турботи та душевності.

        Ще доба і її настрій ранком  знову було зіпсовано. Щойно вона опинилася на своєму робочому місці, одразу побачила до болю схожий білий конверт без будь-якого логотипу, маркування чи зворотної адреси. Вмить її кинуло в холод, хоч в кабінеті було достатньо тепло. Пальцями, що тремтіли взяла той конверт і покрутила.

         «Боже, тільки не знову!»: Прошепотіла про себе.

Розрізала обережно ножом для паперу й витягнула папірець тричі складений впоперек. Надруковані чорні літери посередині. Точнісінько такі ж… Але як це можливо? Майкл вже певний час у в’язниці.  Чи ні?

        «Я все ще знаю все про тебе Аво! Не перевіряй моє терпіння!»

      Зрозуміло, що після такого мова ні про яку роботу вже не йшла. Десь на межі, щоб не знепритомніти вона дісталася робочого місця Кайлі.

- Кайлі! – Покликала голосом, який здався їй чужим.

- Привіт! Ти чого? – Запитала злякана співробітниця.

- Можеш прикрити мене на півгодинки? Дуже треба! – Прошепотіла бліда і злякана Ава.

- Ну добре! – Погодилася дівчина витріщаючись на неї, наче та привида побачила щойно. – Скажу, що ти погано себе почуваєш і вийшла за ліками.

- Дякую! – Промовила Ава, повернулася на своє робоче місце, підхопила сумочку й вискочила з офісу, нашвидкуруч друкуючи в мессенджері Ліаму адресу офісу з проханням терміново приїхати.

        Хоч би він не спав вже й вчасно побачив сповіщення. Та на радість Ліам одразу відреагував і вже через півгодини приїхав.

       Чорний байк виблискував в променях вранішнього сонця. Він загальмував поряд з дівчиною, яка чекала в парку, неподалік від офісної споруди. Стягнув такого ж кольору, як і байк шлем, швидким рухом вішаючи його на кермо.

- Що сталося? Ти ціла? – Одразу засипав питаннями дівчину, оглядаючи її з ніг до голови.