ГЛАВА 12

                Ліам прокинувся вранці в своєму ліжку. В середині бунгало ще було досить темно. Щільні сині штори пропускали дуже мало світла ззовні. Потягнувся солодко й стиснув в обіймах подушку. Як же ж хочеться, щоб ось так у його теплому ліжку опинилася Ава. А він ось так, як цю подушку підім’яв би її сонну. Притиснувши до себе, відчуваючи під долонями жіноче оголене тіло. Почав би вкривати її обличчя поцілунками.

             Заплющив очі, уявляючи яскраві картинки, намагаючись продовжити цю мить жагучого передчуття ще хоч на трішки. Ава і її тіло -  маленька палка мрія, яку так хочеться втілити у життя.

             Та образ щезнув, коли у двері настирливо постукали. Нашвидкуруч накинув халат й почимчикував відчиняти.

              Філ впевненим кроком увірвався, щойно йому відчинили. Бігцем пройшовся поглядом по кімнаті, звернувши увагу на ліжко.

- Якого? – Обурився Ліам. – Що ти тут забув?

- Краще ти розкажи, Ліаме! Не забагато ти почав собі дозволяти? Що то було? Два тижні тому номер відкинув, вчора… Так і у звичку увійде! – Ніяк не міг вгамуватися товариш.

- Лекція закінчена?  - Зі злістю в голосі запитав. – Вали звідси!

- Вона того варта?

- Хто? – Зробив вигляд, що не розуміє Ліам.

- Та дівка, з якою ти пішов… - Не встиг договори бо Ліам схопив його за комірець.

- Дівки кожного вечора змінюються у твоєму ліжку, а вона не така!

- Як би не так! – Вигукнув Філ з викликом. – Іза та була теж не така? Отже я змінюю дівчат, а ти увесь такий чесний. Цей клуб взагалі то твоя ідея і ти перший хто не хрестиком тут вишивав…

              Ліам відпустив товариша, але лише на мить, тому що майже відразу в щелепу Філа прилетів його кулак.

- Ти знехтував дружбою заради чергової… - Вони знову зчепилися.

- Та ти зацікавився лише тому, що вона одразу тобі не дала! – Сили були на рівних.

- Якого ти провокуєш мене? – Вибухнув Ліам, зацідивши знову Філу, цього разу у бік.

- У нас почалися реальні проблеми! – Пробурмотів Філ, хапаючись за забите місце. – Ти хоч для початку дізнався хто вона?

              Ліам мовчки спробував привести себе до ладу і заспокоїтися.

- Чудово, отже ти ніфіга не знаєш про неї! – Філ теж намагається втамувати гнів. – Що в ній такого, що ти готовий поставити увесь наш проект на «зеро»?

              Та відповіді на чергове своє питання так і не діждався!

- Пішов ти, Ліаме!  - Викрикнув й подався геть з кімнати гучно стукаючи дверима.

              Співпадіння? Чи Філ таки правий, а Ліам дійсно нічого про неї не знає?!

              Зараз, коли адреналін почав поступово відпускати, відчув пекучий біль. Звернув увагу на зчесані кісточки на руках. Дістав мобільний телефон й набрав її номер ще тремтячими руками, який вона вчора йому лишила. Та абонент виявився по за зоною досяжності…

              Тим часом Ава допомагала організовувати зустріч для спілки директорів філіалів на яку мав завітати і її батько.

- Ти хоч вимкнула телефон? – Схилилася над нею Кайлі. – Якщо він залунає нас обох четвертує шеф.

- Так! – Прошепотіла й вишикувалася, як усі, щойно у конференц-зал увійшла колегія з статних чоловіків під головуванням Вільяма, та ще й її новий шеф серед присутніх.

              Батько глянув на неї пронизливим і холодним поглядом, одразу переключився на присутніх. Як не дивно, але Ава розуміла майже все, що вони обговорювали. Більше того коли почали показувати на проекторі макет нової забудови, яка саме була в розробці, помітила певні недоліки. Уява малювала зовсім інший вигляд будинків і прибудинкової території.

              Оглянувши варіанти Вільям нервував, постукуючи кінчиком олівця по стільниці столу. По ньому було помітно, що він не у захваті.

- Я лишаю це питання відкритим! – Нарешті підсумував. – Можливо погоджуся розглянути і інші варіанти, щоб нарешті обрати оптимальний!

              «Оптимальний!»: Повторила про себе Ава.

              Так, звичайно, вона останній рік не довчилася в університеті через заміжжя з Айком. Та дуже багато пам’ятала. Адже завжди навчалася на відмінно.  А що якщо їй теж спробувати? Довести собі, принаймні, що вона варта цієї професії… Варта ліпшої роботи… Ліпшого відношення і ставлення…

              Коли нарада закінчилася, всі присутні почали розходитися. Вільям зробив вигляд, що занадто довго збирає папери.

- Міс Аво! А Вас я попрошу лишитися. – Процідив й зиркнув на Кайлі, яка одразу позадкувала до дверей.