ГЛАВА 8

           Варто було Аві зняти з рахунку п’ять тисяч доларів, як вже через півгодини зателефонував батько. Сухо привітався, як звичайно. За гроші правда не питав, але натякнув, що вона має обов’язково приїхати на вечерю і відмовок він не приймає.

              Гірше ранку може бути лише вечір у колі батькових родичів. Ще й тітку Грейс, єдину адекватну людину з собою не візьмеш, бо з Вільямом терпіти не можуть один-одного. Халепа! Тепер зрозуміло, чому змовчав за гроші. От якби вона відмовила й не приїхала, тоді б почалося саме «цікаве».

              Тож прийшлося збиратися. Мінімум косметики. Волосся зав’язала у  хвіст. А от білизну й досі лишила ту ж саму. Щось той нахаба Ліам зовсім не хотів йти з голови. Нічого! Минеться! Має пройти і забутися. Вона ж вже вирішила. Хіба не настраждалася з колишнім? Хоча що в них обох спільного? Аж нічого! Просто не готова. Вірити та впускати у своє життя іншу людину. Та й він її швидко забуде. Вибору в нього хоч куди. Зітре спогади про неї, замінивши новими обличчями та емоціями. Хоча, якщо чесно, то їй прикро. Якби познайомилися раніше до Айка і не у такому місці, то напевно все могло б скластися геть по іншому. Щось в ньому є таке, що неймовірно хвилює її, до тремтіння, до мурах по тілу. Його впевненість у собі, його манера триматися і те, якими очима він на неї дивився. Було в цьому погляді щось незрозуміле, глибоке, не лише банальне бажання якнайшвидше затягнути у ліжко.

              На мобільний телефон прийшло сповіщення у мессенджер від батька:

              «Поквапся, мій водій вже виїхав за тобою».

              Точно переймається, щоб Ава не придумала якусь відмазку в останню мить. Що ж він так вчепився в неї? Раніше дівчина не помічала такого яскравого бажання бачити її сімейними вечорами.

              Ава вдягнула ту саму рожеву сукню, про яку тітка Грейс висловилася «чохол від контрабасу». От і байдуже, сенс наряджатися… Сережки подаровані Ліамом теж лишила. Як же ж все таки приємно отримувати подарунки. Тоді не такою сильною відчувається порожнеча усередині. Все ж таки для жінки дуже важливо відчувати, що ти комусь до вподоби. А ці милі дрібнички: прикраси і білизна, відіграють зараз саме таку роль. Та й не треба себе обдурювати, якби той хто їх подарував так не сподобався, то навряд чи вона б з такою насолодою користувалася тими речами.

             Не встигло авто з Авою під’їхати до воріт будинку батьків, як настрій впав ще нижче від відмітки плінтусу. Здалеку дівчина помітила принаймні три незнайомі автомобілі. І втекти не втечеш!

              Тільки вона переступила поріг вітальні, як одразу помітила свою тітку -  батькову сестру яка нещодавно овдовіла, кузину з хлопцем на руці якого вона майже висіла, двоюрідного брата Гая та взагалі незнайомого їй чоловіка років за тридцять.

- Доню! – Викрикнула Кейтлін й з розпростертими обіймами рушила до Ави. – Ти так вчасно. Щойно Род зробив пропозицію Дейзі.

              Двоюрідна сестра з усмішкою від вушка до вушка одразу показала руку, на якій ближчало кільце.

- Вітаю! – Промовила Ава, перебираючи у голові приводи, щоб як найшвидше звідти щезнути.

- Бідненька Ава, їй явно не до радощів за тебе доню! Після невдалого шлюбу з негідником її «навіть» можна зрозуміти! – В’їдливо промовила тітка й покосилася на матір Ави. – Вільяме, а скільки тобі обійшлося, щоб той покидьок щезнув з вашого життя?

              Тут вже Вільям поглянув на сестру так, що та зам’ялася й швиденько змінила тему на розмови про майбутнє весілля. Кожного разу, коли Дейзі чула про весілля, на її обличчі знову розпливалася задоволена посмішка, а рука мимоволі підіймалася догори, щоб всі змогли знову, знову й знову бачити її кільце. 

- Містер Вільям, Ви не представили мене Вашій доньці! – Видав незнайомець, який був серед присутніх.

- Справді, Квентіне, всі так зосередилися на радісній події з нагоди заручин, зараз усе виправлю.  – Він звернувся до свого партнера по бізнесу.

              І в голівці Ави склався пазлик, навіщо батькові так було потрібно, щоб дівчина неодмінно з’явилася на цій вечері. Батько не витрачав час даремно й вже встиг підшукати їй «кандидата» в чоловіки. Звичайно, гідного в його розумінні. От тільки нічого окрім відрази в Ави цей «чужак» не викликає.

- Аво, це мій партнер по бізнесу і добрий знайомий Квентін! – Звернувся батько до Ави з награною люб’язністю. – Квентіне, це моя єдина донька Ава.

- Чув про Вас тільки хороше! – Видав Квентін.

              «Не сумніваюся!»: Подумала про себе Ава.

              Дейзі зайорзала на місці. Як же це, уся увага раптово переключилася на Аву.  Гай, який старше від Ави на три роки, відпив зі свого келиха й почав скептично оглядати її з ніг до голови.

              Чомусь одразу пригадала дитинство, і саме те, як Гай терпіти не міг свою кузину й всіляко дошкуляв їй. То з гідранту обдавав льодяною водою, коли та саджала квіти в садку. То підмішав фарби в її шампунь, що вона потім ще тиждень ходила з яскраво синім волоссям, яке нічим не змивалося. То сховав улюблену іграшку – великого ведмедя «Тедді»… Список можна продовжувати годинами.

- Може Квентін з Авою поговорять у Вашій бібліотеці дядьку Вільяме? Нам ще стільки деталей щодо весілля слід обговорити! – І Дейзі знову почала підіймати руку догори, наче вона лялька і хтось вправно смикає за мотузку.