ГЛАВА 7

          Ава прокинулася вранці в ліжку. Відкинула білосніжну ковдру і відразу зрозуміла, що геть оголена. Її сукня охайно складена лежить поряд на стільці, а маска на столику біля ліжка. Голова гуде, наче всередині тисяча бджіл у вулику. Вона спробувала пригадати чим же закінчився учорашній вечір та на які саме відчайдушні кроки її потягло під впливом наркотику.

              Дівчина встала з ліжка, її одразу повело, та втрималася, не впала. Ліам мирно спав на дивані, заклавши руки за голову. Такий спокійний і водночас привабливий. У чорній футболці і такого ж кольору боксерах. Сама того не бажала, але погляд зосередився саме на останньому елементі одягу. Та на часі не роздивлятися його «виступаючі» форми, від погляду на які кидає в жар, а привести свій зовнішній вигляд хоч трішки до ладу. Тож Ава просковзнула у ванну кімнату. Прийняла душ і вмилася, позбувшись залишків косметики.

              Отже він її не чіпав, просто зняв сукню в паєтках. Може вона сама стягнула її, а він лише поклав одежину на стілець?

              Як багато жінок побувало тут? Скількох він «вклав» у те ж саме ліжко? Скільки тих, хто був готовий на все заради любовної ейфорії? А вона? Вона сама не краще від них! І треба бути відвертою, такі думки теж були в її голові. Більш того, якби Ліам не встиг вчора вчасно невідомо чим би закінчився той вечір, і в чиєму б ліжку вона опинилася, та з якими наслідками для неї.

              А зараз споглядаючи на нього сплячого, вона розуміє, що вчора реагувала так на нього не лише під дією наркотику, чи що там їй додали у те шампанське. Вона й справді вважає його привабливим.

              «Боже, Аво, що з тобою відбувається? Хіба цього ти хотіла?»: Вона зазирнула у дзеркало.

              Позбутися чоловіка, який кривдив її, щоб захопитися людиною, яка не пропустить жодної дівчини?! Адже  місце де він увесь час перебуває доводить правоту її думок. Він же не співати зі сцени сюди приходить!

              Та з іншого боку, чи не скористався б її учорашнім станом, якби був геть без принципів? Й був готовий «стрибати» на все, що ворушиться…

              Надягати знову яскраву, спокусливу та відверту сукню рука не піднялася. Тому після душу загорнулася у великий м’який темно-синій халат з логотипом клубу, який висів у ванній.

- Привіт! - Привітався Ліам ще сонним голосом й обвів її з ніг до голови, ретельно розглядаючи обличчя.

              За час проведений нею у ванній кімнаті він встиг вже одягнутися й пригладити скуйовджене на голові волосся.

- Привіт. – Тихо відповіла Ава й щільніше загорнулася в халат. – Ти не проти?

- Звичайно ні! Ось, тримай! Маю надію, що вгадав з розміром, - він протягнув їй чорну коробочку середнього розміру.

- Що тут?

- Відкрий, дізнаєшся! - Він посміхнувся. - А ти гарна!

- Та й ти нічого! Особливо учора … - Видала, сама не очікуючи від себе такої сміливості і навіть зухвалості.

              Вона присіла на крісло навпроти й відкрила. В середині коробки знаходилася гарна білизна кремового кольору з тонкого мережива.

- Це вже, напевно, зайве, - вона зачинила  коробку, поклала її на стіл та поглянула на нього.

- Тож ти вирішила й надалі перевіряти мою витримку!? Чи може не відступилася від своїх учорашніх слів?

- Яких це? – Її подих перехопило.

- Що хочеш мене! – Він явно насолоджувався її розгубленістю і бурхливою реакцією на ці слова.

- Тебе? Нізащо! – Вигукнула.

- Як скажеш! – Він знову самовпевнено посміхнувся. Принаймні їй так здалося.

              В двері постукали. Ава одразу затамувала подих.

«А якщо це батько?»: Промайнуло в її думках.

- Не переймайся, це лише принесли наш сніданок і каву. – Наче прочитав її думки Ліам.

              Звучить чудово. Після його слів вона відчула, що голодна як ніколи. І звісно не відмовилася б від смачної кави.

- Мене можуть шукати! – Промовила, відпивши з горнятка ароматну каву, насолоджуючись її смаком. – Сумочка з телефоном лишилася у … моєї подруги.

- Твою подругу повідомили ще учора, що з тобою все гаразд! – Спокійним тоном відповів, наче заздалегідь прорахував всі можливі варіанти.

- Все гаразд зі мною буде, коли я опинюся вдома!

- Звичайно! Навіть сам відвезу, щоб твій гарненький задок ще у щось подібне не вплутався.

              Ава закатала очі під лоба. Самовпевнений нахаба, хоч і до чортиків привабливий.

- І багато хто лишається у тебе ось так, як я на ніч? – Задала вона провокаційне питання. Навмисно, щоб стерти з його обличчя задоволену та іронічну посмішку.

- Так як ти «ні»! – Він вмить став серйозним і втупився поглядом прямісінько  їй в очі. – Їм навряд чи вдавалося заснути в моєму ліжку.

- Хропеш, що ніхто поряд не стулив очей?

- А ти «штучка» ще та! Не помилився на рахунок тебе! – Він знову широко посміхнувся.

- Ти навіть гадки не маєш, яка я. – Вимовила, та чомусь на душі стало так гірко й сумно.