ГЛАВА 6

           Чейс, товариш Ліама і один з двох компаньйонів по клубу увійшов до його кабінету.

- Куди це ти зібрався? – Запитав, оглянувши його з ніг до голови.

- Збираюся звалити звідси! – Промовив, нашвидкуруч розкладаючи дрібні речі по кишеням темно-синіх джинсів.

- Отакої! Вечір вже почався!

- Мені байдуже! Сьогодні без мене! Нехай Філ  розважає зі сцени.

- Але ж жереб знову випав на тебе!

- Я сказав ні! В мене зовсім інші плани на сьогодні!

- Ну добре-добре! Як скажеш! – Дав задньої Чейс, виходячи за ним слідом з кімнати. – Ти забув маску!

- І що мені за це буде? Виженете за порушення правил клубу? – Ліам поглянув з викликом, а потім попрямував до своєї автівки, припаркованої поряд з садком.

- Це ж була твоя ідея! І твій проект! – Почухав потилицю друг.

- Я йду! – Ліам дав зрозуміти Чейсу, що йому зовсім не треба супроводжувати його до автівки.

              Таким злим та знервованим він вже давно не бачив Ліама. Хіба що того вечора півтора роки тому, коли він вступився за гостя. Але тут трішки інше. Тоді другом керував адреналін. Зараз, відчував, що йому просто кепсько. Хоча причини через що чи через кого він і не знав.

              Ліам відчинив своє спортивне чорне авто й сів за кермо. Стільниковий телефон розривався. Напевне ще й Філ підключився до зачитування моралі. Витягнув телефон з кишені й кинув на приладову панель. Його стільниковий яскраво мерехтів, а на екрані світилося ім’я – Гордон.

- Йому то хоч що від мене треба? – Викрикнув сам до себе.

              Так гидко Ліаму не було вже давно. Напевно ще з тих часів коли взнав про зраду нареченої. Чим ближче до вечора п’ятниці, тим гірше ставав у нього настрій. Знову, розважати чергових дівиць, на яких по великому рахунку йому просто начхати. А та, яку б хотів бачити точно не прийде знову. Бо таким, як вона просто не місце в цьому клубі. Сотні разів повертався до того вечора й не міг зрозуміти чим вона так його зачепила. Чому вона? Навіть обличчя її не бачив. Він навіть може не впізнати її у натовпі. А може вони живуть на сусідніх вулицях. Чи люблять каву з однієї кав’ярні. А може вона йому просто примарилася уночі, як мара?

              Та телефон не переставав розриватися.

- Що трапилося, Гордоне? Я поїхав з клубу, звернися до Філа чи Чейса. – Нарешті взяв слухавку Ліам.

- Сер, я набрав Вас бо не впевнений, що буде доречно інформувати Філа та Чейса, бо мова піде про ту дівчину - №17…

              Далі Ліам вже не чув, бо вуха заклало від пульсу, який стукотів у скронях.

- Що з нею? – Запитав й зупинив автівку біля бруківки.

- Ще нічого, - заспокоїв Гордон, - та увесь день відбуваються досить неприємні події, що так чи інакше стосуються. Спочатку хтось по базі пробивав її справжнє ім’я, який в неї номер, з ким приїхала минулого разу…

- Продовжуй. – Ліам стиснув кермо, що кістки на руках побіліли.

- А сьогодні, щойно вона з’явилася…

- Вона у клубі? – Вигукнув молодий чоловік.

- Так, приїхала приблизно півгодини тому з приятелькою на багато старшою від неї. І відразу за їх столиком з’явився чоловік з нашого чорного списку. Ви його напевно пам’ятаєте. Вчинив ціле шоу після того, як зо два тижні тому програвся.

- Це той, що чіплявся до багатьох жінок клубу, деякі йому в мамці годилися?

- Так він самий!

- То він залицявся до подруги?

- Ні, до дівчини, якій ви передали через мене подарунок.

- І вона його відшила? – Перепитав в надії, що все саме так і було.

- Не зовсім, він повів її у бік альтанок.

- Якого дідька? – Вигукнув й кинув слухавку. Лишив автівку й прожогом кинувся у бік альтанок.

            Дівчину знайшов не одразу. Зупинився поряд зі входом. Стиснув кулаки, кров прилила до обличчя. Сцену застав досить пікантну. Майкл саме стягав з неї трусики.

              Боже, з найбільшим гульвісою. Та на ньому ж мітки вже немає де ставити. Жигало, якому від жінок потрібні лише їх статки. І вона дозволяє до себе торкатися й навіть не намагається його зупинити. Ще б зрозумів, якби була непритомна. Ні! Хоч квола, та реакція все ж таки є. Ну невже від келиха шампанського, вона на стільки не хазяйка своєму тілу? Минулої вечірки підкупила саме її порядність, те як трималася на відстані, її недоступність і водночас відвертість. Даремно! Вона нічим не відрізняється від інших. Гарна гра була того вечора! Браво! А зараз доводить протилежне. Повна відсутність розбірливості. Розчарування боляче стискає внутрішності всередині, пришвидшуючи серцебиття.

- Допоможіть! – Мляво видала Ава, й вчепилася в край своєї сукні в той момент, коли Майкл спробував задерти її.

              Та цього було достатньо, щоб Ліам через мить накинувся на пройдисвіта.

- Відпусти її! – Викрикнув й у щелепу Майклу прилетів його кулак.

              Напевно, Ліам би його вбив, якби Гордон не зупинив  вчасно.