ГЛАВА 5

           Перший робочий день Ави виявився суцільною проблемою. Вона пізно повернулася додому, та ще й довго не могла заснути. Провалилася в сон коли вже почало світати. Та ще й розбите горнятко. Прийшлося подумки себе вмовляти, що це на щастя. Зіпсована блузка з плямою від кави. Як наслідок запізнилася на півгодини у фірму батька, де він тимчасово допоміг їй влаштуватися на роботу. Погодилася на вмовляння батька, лише тому, що зараз дуже потребує фінансового забезпечення, а сидіти на шиї у батьків, от точно вже ні. Вона звикла давно заробляти на себе сама. Це коли вона була заміжньою за Айком той наполіг, щоб вона лишила роботу секретаря в маленькій фірмі. Так, оклад був невеликим, але ж бодай хоч якісь гроші. Колишній швидше за все переймався, щоб молода наречена не звернула свою увагу на когось іншого. В першу чергу в ньому говорили комплекси та невпевненість у собі, які не мали нічого загального з турботою про неї. Цю істину вона тільки  почала розуміти. Особливо зараз, коли отруєння токсичною любов’ю минулося. 

          Батьківська опіка зараз теж дуже яскраво проявляється. Хоче якомога більше контролювати хто знаходиться поряд з нею. Шкода, що ще й досі не позбувся головної ідеї вдало видати її заміж.

          Товста секретарка на ім’я Матільда довго й нудно проводила інструктаж «новенької». А уява Ави малювала зовсім інші картинки з участю жінки. Така собі тумба метр на півтора з яскраво помаранчевим волоссям. З аксесуаром, який починався одразу після другого підборіддя з камінням темно-сірого кольору у вигляді намиста. Принаймні тепер Ава зрозуміла, що в неї є шия. Їй би в довершення образу боа на плечі і можна працювати на вулиці червоних ліхтарів. Чи то на фантазію дівчини так вплинуло місце де вона вчора побувала?

       Нарешті «яскрава» тітонька лишила Аву у своїй комірці. Кабінет був загальним довгим та величезним. Розділяли на робочі місця такі собі перегородки, які й розбивали простір на комірки. Подоба «захищеності». Ну принаймні у спину точно ніхто не дихає, але усамітнитися чи поговорити про щось особисте, хоча б по телефону, просто не можливо.

- Аво, дитинко! Нарешті я тебе знайшла, - проспівала Грейс і усілася на кутик її столу.

           Тітка Грейс виглядала просто шикарно. Вишукано й елегантно. Важко було зрозуміти чи то через контраст з Матільдою… Напевно, Ава звикла до лоску й породи, яка за милю відчувалася в Грейс. Навіть не зважаючи на її вік.

- Що ти тут робиш? – Прошепотіла Ава, виглядаючи з своєї комірки, озираючись на всі боки.

- Була неподалік, вирішила до тебе зайти! – Вона посміхнулася. – Ходімо, покажеш мені де я зможу пригоститися електронною сигаретою.

- Ти палиш? – Здивувалася Ава.

- Ну дванадцята дня, напевне ще дуже рано для шампанського! – Знизала плечима тітка.

- Знала б мама та тато, який приклад ти мені подаєш, та на які вечірки запрошуєш… - Засміялася Ава щойно вони переступили поріг маленької кімнатки з стійким запахом табаку.

            Нарешті вона хоч трішки може відпустити себе й розслабитися. Хоча б тому, що вже не відчуває на собі декілька десятків в’їдливих  поглядів.

- Ну, ти ж вже наче доросла дівчинка, щоб я могла тебе зіпсувати! – Грейс затягнулася електронною сигаретою. – Зараз  я готова вислухати всі твої претензії.

- То ти тільки заради цього й прийшла? – Поглузувала Ава.

- Ні! От нетерпляча! Давай, починай…

- Та нічого мені тобі сказати, - дівчина закатала очі під лоба, - у порівнянні з тою халепою в яку я вскочила на новій роботі вчорашній вечір мені бачиться, як маленька пригода. Хоча, думаю, мені можна було б й повідомити заздалегідь з яким саме нахилом той клуб.

- І ти б погодилася? – Зухвало та з викликом запитала жінка.

- Звичайно ні!

- От бачиш! – Задоволено підсумувала Грейс. – До речі, як тобі Ліамчик? Бачила його випадково без чорної маски. М-м, дуже сексі, тобі б точно сподобався!

- Мене не подобаються ті чоловіки, котрі до вподоби більшості жінок.

- Не зарікайся, дівчинко! Ось, тримай! – Мамина подруга граційно витягнула чорну оксамитову коробочку й простягнула її Аві.

- Що це?

- Уявлення не маю! – Збрехала Грейс. Звичайно вона зазирнула, але чисто з цікавості, не більше. – Король вечірки попросив передати, коли ти втекла так і не отримавши свій подарунок.

- Точно, подарунок! – Ава взяла коробочку й відкрила її.

              В середині на такого ж кольору оксамитовій подушечці  були зафіксовані дуже гарні сережки з прозорими камінцями в оправі з білого золота.

- Який симпатичний розсип маленьких діамантиків, у вигляді зірочок. Тобі будуть дуже до лиця.

- Так вже й діаманти! – Недовірливо повторила Ава, торкаючись кінчиками пальців до прикраси.

              Як же ж давно вона не отримувала подарунків. Якось вже так вийшло, що колишній був скупий на такого роду прояви уваги.

- Хм, якщо я щось кажу, то знаю напевно! Повір, от вже якось вмію відрізняти справжнє каміння від дешевих стразів.

              І Ава вірила. Чомусь не секунди не сумнівалася, що така жінка, як Грейс купається в увазі чоловіків, звиваючи з них мотузки. Перша думка була повернути коштовність. А з іншого боку, вона чесно виграла свій подарунок, тож у праві його лишити собі. Сережки й справді були дуже симпатичними.