1

Аркуш паперу пече шкіру. Я вкотре поглядом переглядаю акуратно виведений почерк.

"Ти станеш моєю дівчиною, мала. У тебе немає вибору і ти прекрасно про це знаєш. Питання тільки в тому, скільки ти будеш брикатися і намагатися уникнути неминучого"

Та якого біса відбувається?

Я прекрасно розумію, що вибору в мене немає. Давид Немиров єдина людина, яка може мені допомогти, захистити...Я в повній дупі.

Тільки в голові дикий страх і єдине питання - навіщо йому це?

Він точно не галантний кавалер, який вирішив врятувати дівчину від жорсткого булінгу. З того, що я про нього знаю, можу зробити висновок, що тут щось нечисто.

Такі як він ніколи не роблять чогось просто так.

Він радше антагоніст, ніж герой-рятувальник.

Чому моя скромна персона знадобилася йому?

Він явно вибрав мене своєю жертвою. Мене це страшенно лякає. Настільки, що мурашки, які холодять, і відчутне хвилювання ніяк не полишає.

Відчуваю на собі настирливий погляд і піднімаю голову.

Він стоїть в іншому кінці довгого коридору. У компанії хлопців, які розмовляють про щось навперебій.

Але дивиться лише на мене і на записку в моїх руках.

Одразу ж комкаю її.

— Ніколи, — шепочу ледь чутно і так повільно, щоб він зміг прочитати по губах.

Для наочності кидаю зім'ятий аркуш собі під ноги і наступаю на нього товстою підошвою осінніх черевиків.

Вкладаю в це всю свою злість.

Знову піднімаю свій погляд на нього.

— Зовсім скоро, — він не соромиться сказати це на весь голос, чим привертає непотрібну увагу.

Кілька десятків людей, які перебувають у коридорі, одразу витріщаються на мене.

Ні за що на світі я не стану його дівчиною! Навіть якщо на кону стоятиме моє життя.

Розвертаюся і йду далі коридором, аби не чути хвилі обговорень, що здійнялася завдяки Давиду.

Я завжди справлялася зі своїми проблемами сама. Вони ніколи не були такими масштабними, як зараз. Але поки що я відчуваю в собі сили боротися до кінця.