Аркуш паперу пече шкіру. Я вкотре поглядом переглядаю акуратно виведений почерк.
"Ти станеш моєю дівчиною, мала. У тебе немає вибору і ти прекрасно про це знаєш. Питання тільки в тому, скільки ти будеш брикатися і намагатися уникнути неминучого"
Та якого біса відбувається?
Я прекрасно розумію, що вибору в мене немає. Давид Немиров єдина людина, яка може мені допомогти, захистити...Я в повній дупі.
Тільки в голові дикий страх і єдине питання - навіщо йому це?
Він точно не галантний кавалер, який вирішив врятувати дівчину від жорсткого булінгу. З того, що я про нього знаю, можу зробити висновок, що тут щось нечисто.
Такі як він ніколи не роблять чогось просто так.
Він радше антагоніст, ніж герой-рятувальник.
Чому моя скромна персона знадобилася йому?
Він явно вибрав мене своєю жертвою. Мене це страшенно лякає. Настільки, що мурашки, які холодять, і відчутне хвилювання ніяк не полишає.
Відчуваю на собі настирливий погляд і піднімаю голову.
Він стоїть в іншому кінці довгого коридору. У компанії хлопців, які розмовляють про щось навперебій.
Але дивиться лише на мене і на записку в моїх руках.
Одразу ж комкаю її.
— Ніколи, — шепочу ледь чутно і так повільно, щоб він зміг прочитати по губах.
Для наочності кидаю зім'ятий аркуш собі під ноги і наступаю на нього товстою підошвою осінніх черевиків.
Вкладаю в це всю свою злість.
Знову піднімаю свій погляд на нього.
— Зовсім скоро, — він не соромиться сказати це на весь голос, чим привертає непотрібну увагу.
Кілька десятків людей, які перебувають у коридорі, одразу витріщаються на мене.
Ні за що на світі я не стану його дівчиною! Навіть якщо на кону стоятиме моє життя.
Розвертаюся і йду далі коридором, аби не чути хвилі обговорень, що здійнялася завдяки Давиду.
Я завжди справлялася зі своїми проблемами сама. Вони ніколи не були такими масштабними, як зараз. Але поки що я відчуваю в собі сили боротися до кінця.
#407 в Молодіжна проза
#87 в Підліткова проза
#3283 в Любовні романи
дуже емоційно, дуже сильні почуття, від ненависті до кохання і навпаки
Відредаговано: 05.05.2024