Розділ 5

— Ну, тепер, коли ти наситилася нашою з тобою кров'ю... Що ти тепер зробиш?

Через мій сумнів у стосунках з Олексієм – він спробував мене переконати, заспокоїти та притримати від думки, що в нас з ним нічого не вийде. Цього разу у мене виникало відчуття, що я тримаю ножа у його горла, а він піднявши руки вгору обеззброєно дивиться мені прямо в очі. А я його. Які ж у нього страшенно гарні й глибокі очі. Зухвалий. Огидний чужинець, хто увірвався в моє життя. Ти вирвав мене з лап апатії та туди назад увігнав.

— Я не хочу тебе залишати, — вирвалось у мене. Він обеззброїв мене. Знову. І він знову і знову напевно сміється з мене і з моєї слабкості перед ним. Чому мені так подобається підкорятися і бути твоєю улюбленою маріонеткою?

— Цікава штука карма. Ми отримуємо те, чого не знали та втрачаємо те, чого не очікували.

— Я люблю тебе. Але не можу бути з тобою. Це чергова тупа пастка! 

— І я люблю тебе, — він посміхнувся. Брехня. Олено, прокинься. Це ж брехня. Він лише хоче твоє тіло. — Але ти вирішила зробити вибір тоді, коли тобі не потрібно було.

— Не треба було що? — я намагалася усвідомити хід його слів.

— Так, не треба було вибирати.

— Ти сам питав у мене методи виходу. 

— Так воно і є. 

— Ну от я знайшла. 

— Олено, — я відчувала, як він сміється з мене. — Роблячи вибір між двох зол, я намагаюся не вибирати зла. Тому й прийняв тебе, тож і відкрився.

***

— Я ніби занурююсь у світ із головою, бачу багато спільного, багато болю та маленьких радостей. Життя без змоги зупиниться на одному місці. Все завжди на відстані. Ні друзів, ні сім'ї, тільки ти й твоя дорога, — Олексій одного з наших вечорів вирішив мені розповісти свою історію і відкритися трохи.

— Мені це знайомо. 

— Ось я непогано знаю психологію і добре вмію допомагати словами та лазити у мізках. Батько це хірургія. У дідуся лікування травами та мазями. Є сімейні рецепти, які вже тільки в мене залишилися, бо щоденник сам мене вибрав. Тоді коли ти хотіла розійтися я поліз тобі в мозок. Потім правда тобі стало дуже важко і я відчував себе трошки маніяком, але це спрацювало. Ти ж сама хочеш мені підкорятися, але признаюся чесно, тобі пощастило, я не садист. Це погані речі та вони у нас є у стосунках, але я не збираюся робити вибір між тим, щоб вони були й тим, щоб їх не було. Вчасно побачив і провів трохи дресування з похвалою тебе коли поводишся добре і поганим болем коли ти цього не хочеш і поводишся не так, як хочу я.

— Любиш ти знущатися з людей.

— Ні, — Олексій посміхнувся. — Я лише отримую задоволення коли залажу в мозок і контролюю хід думок. Люди самі раді обманюватись і уявляти чорт знає що. До тебе не відноситься, ну тільки хіба що у плані сексу.

***

І ось знову і знову ми з ним сварилися. Цукровий період минув, похвали та ідолізація мене, і того, яка я прекрасна та чудова – припинилося, і тепер все частіше, і частіше йому щось не подобалось у мені. Одного разу навіть дійшло до того, як Олексію не сподобалося те, що я холодно поставилася до нього. Хоча я була повністю зосереджена і мені лише хотілося насолодитися поїздкою до лавандового поля. До того ж я ще на той період захворіла. Він же мені жодного повідомлення не написав на кшталт: «Одужуй, люба. Може, я можу тобі якось допомогти?». Жодного разу. І натомість я отримала… 

— Не намагайся маніпулювати зараз, не в настрої вестись. Цікаво чому тобі боляче та прикро? Що я зробив не так? Розкажи мені, як я не намагався поговорити, як лягав спати, не обговоривши проблему, переривав усе, бо перехотів, як було байдуже до бажань і почуттів партнера. Я, бляха, навіть у кошмарному стані вирішеності та відчаю все одно не дозволив собі порушити слово і поставити тебе в незручне становище. Ахуенно взаємно, почуваюся повним ідіотом, який віддавав час і сили просто в порожнечу, дедалі більше розуміючи, що на тебе все більше пофіг.

— Ти не віддавав час і сили в порожнечу. І ти сам це чудово знаєш. Ти бачив, як я змінююся. І я заради тебе сиділа до пізна, переступала через себе, мінялася, слухала тебе. Робила все можливе. Але цього було мало.

— Ні, я викладався на повну, у цьому була помилка.

Олексій просто вирішив стати в позу жертви, забувши про мене та мої вкладення в наші з ним стосунки. Чому ми потім не спілкувалися. Але тиша пробула недовго. Через те, що я без нього ніяк не могла. Його втратити - це було для мене на той час порівняно зі смертю. Через день я повернулася, сказала, що не хочу розходитись і він заспокоїв мене, а сам пішов спати. 

***

— Я іноді зарозумілий. Можу дуже грубо поводитися, якщо мені щось не подобається. Я можу вказувати людям пальцем і командувати. Мені комфортно коли навколо мене бігають, не відчуваю незручності. Але знову ж таки, я добре вихований і показую це рідко. З усіма я ввічливий, але гидливий. Припустимо, мені гидливо подати руку, посадити до себе в машину або навіть просто бути поруч. Образ відчуваю про мене в тебе трохи очорнився.

— Усе гаразд. Я теж не свята.