20.3 розділ

Ревнощі закололи в грудях, руки стиснулися в кулаки, на вилицях заходили жовна. Миттєво він рвонувся з місця, але Токаренко вчасно зреагував і схопив за лікоть:

- Охолонь!

- Якого біса?

- У тебе все під контролем, - повернув його слова друг. - Розберешся з цим пізніше. Впевнений, це тільки для того, щоб тебе позлити.

Подивившись на дівчину, юнак не був упевнений, що вона усміхається та воркоче, спокусливо потягуючи коктейль через трубочку, тільки заради того, щоб позлити його!

Відвернувшись від парочки, він помітив, що на нього спрямували погляди однокласниці.

- Це ви їй порадили? – прямо спитав він.

- У неї своя голова є.

- І що тут такого: дівчина познайомилася із симпатичним хлопцем, спілкується з ним. Це заборонено?

- Так, якщо ця дівчина любить іншого!

- Ключове слово "якщо"!

- Багато ви розумієте!

- Не менше за тебе.

От і поговорили!

Повернувшись через деякий час за столик, Сашка усміхалася, відповідала на запитання подруг, ігноруючи тезку. Піднявшись, щоб піти танцювати, вона відчула хватку на своєму зап'ясті.

- Чого тобі?

- Нам треба поговорити, — перекричав Левицький музику, потягнувши за руку вниз, щоб вона сіла біля нього.

- У тебе було багато можливостей поговорити, але ти не дуже горів бажанням щось обговорити. А зараз, вибач, Я не хочу говорити.

- Помиляєшся! Я горів бажанням!

- Вульгарщина! Я йду!

- Я тебе проведу додому.

- Дякую, не варто. Якось дістануся без тебе.

- Це не пропозиція і не питання. Це констатація факту!

- Використовуй свої диктаторські замашки на комусь іншому, - гордо піднявши підборіддя, вона пішла. Він дав їй піти. Поки що.

Через деякий час додому пішли Стас із Настею та Ксенія з Павлом. Поки дівчата танцювали, хлопці розмовляли чи курили.

- Любий, пішли додому, - перервала друзів Олена.

- Втомилася?

- Так.

Оглянувшись, Левицький запитав:

- Ти Сашку не бачила?

- Вона там із Денисом. Я її запитала, чи не хоче вона вже піти додому, але Денис зупинив її, пообіцявши доставити додому цілою та неушкодженою.

- Який на хрін Денис? – розлютився однокласник.

- Той хлопець, з яким Сашка розмовляла та танцювала пів вечора, - як ні в чому не бувало відповіла Задорожна.

- Ти знущаєшся???

- Друже, легше!

- Вибач, - видихнув друг. – Де вони?

- Десь там, - абстрактно махнула рукою у бік танцюючих подруга.

Не прощаючись, Олександр рвонув до танців.

- Це було жорстоко, - зізнався Кір, як тільки лишився з коханою.

- Нічого страшного! Йому корисно, віслюку! Чого він тягне?

- Сам не знаю.

- То напивається, готовий бити всіх, а то сидить соплі жує!

- Все, ви зробили все можливе. Нехай далі самі знаються.

***

Дівчину Саня знайшов у коридорі, що веде до туалетів:

- Ось ти де!

Проігнорувавши репліку, вона хотіла пройти повз.

- Наші вже всі пішли, - перегородивши їй шлях, сказав хлопець.

- Ну то й що?

- Може, і нам час?

- Я ж сказала: дістануся сама!

- А я сказав, що не питаю, а констатую факт.

- Хто ти такий, щоб втручатися у моє життя? – Кохан так довго чекала на цю розмову (навіть відповіді готувала на його репліки), але Левицький, як і всі хлопці, зіпсував увесь сценарій. Всі дотепні відповіді вилетіли з голови, логіка та розважливість теж покинули її, залишилася тільки злість та агресія.

- Я той, хто піклується про тебе.

- Ти той, хто бився об заклад на мене!

- … я той, хто добре проводив з тобою час.

- … ти той, хто ігнорував мене весь цей час!

- … я той, хто насолоджувався часом, проведеним із тобою.

- … ти той, хто використав мене!

- … я той, хто дбав про тебе, коли ти хворіла.

- … ти той, хто зробив мені боляче!

- … я той, хто готовий все виправити, аби все стало на свої місця! Вибач мені.

- Пізно, - відвернулася дівчина, щоб приховати сльози, що підступали.

- Не кажи так. Давай нарешті все спокійно обговоримо?