19.3 розділ

До рідного міста вони приїхали пізно увечері, зустрічали лише батьки. Переповнена почуттів, Кохан довго не могла заспокоїтися і все розповідала про їхню подорож, відволікшись тільки на душ та вечерю. Мама слухала не перебиваючи, а коли на годиннику було більше години ночі, запропонувала пропустити шкільні заняття: плюс-мінус один день уже нічого не вирішить, тим більше, завтра п'ятниця. Але Сашка відмовилася, їй не терпілося зустрітися із подругами.

Акуратно запитавши про молодого чоловіка, мама отримала ухильну відповідь, що вони трохи посварилися.

Вранці дівчина зробила легкий макіяж, підкресливши в очі, уклала волосся, одягла спідницю, світлу блузку, курточку та демісезонні чоботи на підборах – весна приємно радувала теплом, хотілося скинути товстий, незручний одяг.

Дівчатам вона не телефонувала, тому йшла сама до школи. Телефон запищав, сповіщаючи про нове повідомлення. Поглянувши на екран, Олександра побачила фото сторінки газети, де було написано про їхню пару. Не роздумуючи, вона набрала номер Стаса. Дорогою до школи, він побачив газету і вирішив поділитися новиною з партнеркою.

Весело розмовляючи з хлопцем, Сашка зайшла до школи. Озирнувшись на всі боки, вона побачила подруг, махнувши, попрямувала в їхній бік.

Ледве встигнувши попрощатися з другом, потрапила в обійми однокласниць.

- Привіт, переможцям!

- Ми думали, ти сьогодні залишишся вдома.

- Привіт. Як я рада вас бачити!

- Навзаєм.

- Я б не змогла сидіти вдома та чекати нашої зустрічі. До речі, щойно Стас купив газету, де про нас надрукували, – похвалилася Кохан, показуючи фото.

- Здорово.

- Так, потрібно купити та використовувати її теж у портфоліо.

- Звісно!

- Поки що свіжі емоції, напевно, на вихідних займуся цим.

- А ми думали кудись вибратися! Погода лише кілька днів змінилася на весняну, хотілося б зробити дружню вилазку.

- Не впевнена, що в мене вийде, - зам'ялася Сашка.

- Через портфоліо чи є ще якась причина? - схрестивши руки під грудьми, запитала Ксенія, але відповіді на це питання чекали всі подруги.

- Які ви догадливі, дівчатка! Є ще якась причина. Сподіваюся, деталі не потрібні?

- Що ти вирішила?

- Ще не знаю, - відповіла дівчинка, по інерції потягнувшись до браслета. Весь цей час вона його не знімала. Начхати, що це означає, їй подобалася ця прикраса, вона її носитиме! – нехай усе йде своєю чергою, а там видно буде.

- Все повертаєш на початкову точку?

- Так.

Дзвінок на урок перервав їх. Продовжуючи спілкуватися з однокласницями, Кохан, наближаючись до кабінету, з кожним кроком все більше нервувала: "Чи там уже Олександр? Як він зустріне її? Чи захоче порозумітися? Чи між нами все скінчено?.."

Хвилювання зароджувалося в грудях, спускалося вниз до живота, навіть долоні трохи спітніли, коли Саша переступила поріг кабінету.

Він був там. Сидів за їхньою партою і розмовляв з Кіром. Сильна, накачана рука стояла на їхній парті, голова лежала на підставленій долоні, пальці зарилися у волосся. Сашка згадала, яке на дотик його волосся, адже зовсім недавно сама заривалася в його шевелюру. Подумки видавши стогін, дівчина зчепила зуби, щоб жоден звук не прорвався назовні, сковтнула і пішла на своє місце.

- Привіт, хлопці, - натягнувши усмішку, привіталася вона.

- Привіт, - відповів Токаренко.

Намагаючись не дивитися на сусіда по парті, Кохан поставила сумку і полізла за зошитом, ручкою, щоденником… нервуючи під його поглядом, ховала тремтячі пальці.

Намагалася відставити свій стільчик, але не змогла зрушити його з місця. Помітивши його ноги на ніжках, Олександра підняла погляд від його взуття по чорних джинсах, по синьому тонкому светру, підборідді з легкою щетиною, рожевими повними губами, довгим носом до янтарних очей, спрямованих на неї.

- Дозволиш? – нервово сковтнувши, спитала дівчинка.

- Звичайно, - не зводячи з неї очей, він прибрав свої ноги.

Від незручної ситуації врятував учитель. Але коли вони всі сіли, Левицький прошепотів:

- Цього разу ти ввічливіша, ніж при першій зустрічі.

Кинувши на нього шокований погляд, вона задумалася: "Навіщо він згадав їхнє знайомство? Чи означає це, що і він хоче почати все спочатку?"

Наступні кілька уроків хлопець був дуже чемний, звертаючись дуже рідко. Це трохи зачепило тезку – невже між ними справді все скінчено? Це вона всьому виною чи все-таки парі було основою їхніх стосунків?

Повертаючись на своє місце після вирішення завдання біля дошки, Сашка помітила, що сусід по парті дивиться на її блузку, яка трохи просвічувалася і було видно мереживо бюстгальтера. Згадавши, що це та нижня білизна, що він забрав як трофей, Кохан почервоніла. Ніяковіючи, вона ретельно почала поправляти блузку. Левицький же в цей час нервово засовався на стільчику.

"Схоже, хвилювання відчув і він", - усміхнувшись, подумала дівчина, зосереджуючись на уроці.