6.1 розділ

Трудові будні розпочалися з підготовки до шкільного свята. В останній тиждень перед канікулами учні втомилися, і в п'ятницю вирішили влаштувати Міс осінь.

Молодші класи малювали та вирізали листочки для прикрашання стін. Середня ланка зайнялася складнішими декораціями.

Паралельно з декоруванням готували учасниць конкурсу, ведучих та виступи під час пауз, коли конкурсантки готуватимуться до чергового етапу або коли журі підраховуватимуть голоси.

У метушню залучені були всі: хто добровільно, хто на прохання, але ейфорія, що літала в повітрі, закрутила голову кожному.

Вже в понеділок усім було відомо, хто бере участь.

З одинадцятого класу конкурсанток кілька, серед них Олена та Ксенія. Подруги учотирьох обмірковували два виступи. Щойно закінчилися уроки, вони разом вирішували, у кого сьогодні зберуться, щоб пошукати ідеї в інтернеті. Бурхливо обговорюючи, четвірка повільно прямувала до виходу.

- Люба, я так розумію, найближчими днями ми не побачимось? - Кирило з другом порівнявся з однокласницями.

- Чому ж? Думаю, вже завтра ми зможемо зустрітись після уроків.

- Так? Ти виділиш мені час?

- Звісно, милий. Ми репетируватимемо наш вихід на конкурс, - мило посміхнувшись, пояснила Олена.

- ЩО? Мене тільки сюди не вплутуй!

- Ти чого? Це буде наша фішка! Невже ти хочеш, щоб я програла? - надула губки дівчина. – Чи мені когось іншого попросити про допомогу?

Тяжко видихнувши, він зважив усі за і проти і погодився.

- От і добре! - зраділа Олена, і тут же її очі спалахнули - у неї виникла якась ідея. - Слухай, Сашо! А що якщо ти нам поставиш вихід із легкими танцювальними рухами?

- У принципі, спробувати можна. Ти як хочеш: удвох чи разом із Ксенією?

- Ну, ми ж вирішили зробити нашу участь спільною. Чому б тоді з виходу не розпочати?

- Дівчата, ви знущаєтесь? – заволав Кір.

- Та розслабся ти, - ляснувши однокласника по плечу, заспокоїла Сашка: - Все буде гаразд.

- Не знаю, не знаю. Саня чомусь здався з першої спроби.

- Це зовсім інше, - відмахнулась дівчина.

- Чому ж? - подав голос той, про кого заговорили. До цього він мовчки йшов позаду.

Змірявши його холодним поглядом, Олександра відповіла:

- На кону перемога подруг, тут усі засоби хороші.

- А твій виступ менш значущий, значить?

- Звичайно. Що мені вартує виступити вкотре з відточеним танцем? Тим більше я Стасика не раз рятувала, тепер його черга допомогти.

- Що за Стасик? – якомога байдужіше запитав хлопець.

- Левицький, Стасик – це партнер нашої Сашеньки. Красень, умілець – одним словом, Бог танцю, – захоплено пояснила Настя, яка вже дізналася все, що хотіла про незнайомця. – Ми з дівчатами чекаємо не дочекаємось, коли нас уже познайомлять.

- Прямо так всі й чекаєте? – блиснувши очима на свою дівчину, уточнив Кирило.

- Хм, ну, я з Ксенією, - відвела удар від подруги Настя.

- Тільки не називайте його Стасиком, так можна й образити хлопця, - заінтригував Олександр.

- Чому це?

- Рифма напрошується: Стасик-під@р@сик.

- Фу! Не чекали від тебе такого, – не підтримали його веселості однокласниці.

- Гаразд, проїхали, - посміхнувшись, зійшов із теми Кір. - Ви зараз куди, дівчата?

- До Ксенії - у неї нікого немає вдома, ніхто не завадить.

- Що ж, тоді до завтра, - попрощалися хлопці.

- Пока.

- Я ж казала, він хамло! - варто було подругам залишитися самим, забубніла Сашка.

- Може, просто ревнивий? - тихо запитала Ксюха, піднявши при цьому брову і уважно подивившись на подругу.

- Не кажи нісенітниці, - опустивши очі, відповіла та.

До пізнього вечора подруги обговорювали свято: одяг конкурсанток, їх вихід, творчий номер. З ефектним виступом визначилися, кілька слів про себе теж склали, одяг вирішили шукати в чотирьох шафах відразу (кожна принесе зі свого гардеробу щось сексуальне), а вихід завтра почнуть репетирувати з Кирилом.

Вівторок пройшов у тому ж ритмі, суєта у приготуванні до конкурсу поширювалася з шаленою швидкістю.

Як тільки пролунав дзвінок на перерву після сьомого уроку, учні за викладачем почали прощатися один з одним і виходити з кабінету. Усі, окрім чотирьох дівчат та двох хлопців.