5.3 розділ

Всі були згодні, бо набридло грати один проти одного.

- Ти зможеш грати? – підійшов до Саші Микола.

- Так, кілька хвилин посиджу і відновлю сили.

- Я в магазин, нікому нічого не треба? – перервав їхню розмову Олександр, звертаючись до всіх, але дивлячись на свою тезку.

- Зайчик, я з тобою, - прощебетала Лера, яка весь час крутилася навколо нього.

Вже коли вони відходили, Саша почула репліку хлопця:

- Леро, хотів тобі сказати, що між нами нічого немає. І не називай мене зайчиком, почуваюся твариною.

Відчувши як частіше забилося серце, дівчина посміхнулася, відганяючи якісь думки.

- Про що замислилась? - подруги підійшли до неї.

- Та так, - відмахнулося вона і перевела розмову в інше русло. - Ви бачили, як Лерка мені підніжку підставила?

- Вона ж ревнує, - пояснила Олена. - Кір каже, що вона давно бігає за Сашком, і сьогодні ув'язалася за ним. Ти ж не думаєш, що у них се серйозно?

- Я взагалі про них не думаю, – опустила погляд Олександра.

- Ось нам брехати не треба! Ти й досі не віриш, що він небайдужий до тебе? – не витримала Ксенія.

- Думаєш, чому він так завівся? Побачив біля тебе Миколу, от і розлютився, - підтримала подруг Настя. - Готова посперечатися, коли будемо ділитися на команди, ви опинитеся в одній.

- Дівчата, годі! Ви помиляєтеся, може, він нічого і не відчуває до Лери, але в неї плани на його рахунок величезні.

- Ох, ця впертість, погубить вона тебе, - продовжували подруги.

- Він не мій типаж, - навела, як їй здалося, вагомий аргумент.

- Ну так, куди йому…

- Високий, накачаний, розумний, красивий – що може сподобатися? – не відставали дівчата.

- Саме так! Може, мені подобаються щуплі, дурні очкарики, - закінчила жартом цю делікатну тему Саша і піднялася на ноги, побачивши, що всі вже зібралися. – Ну що? Граємо?

- Хто з ким у команді? – запитали хлопці.

- Ми з нашими дівчатами, нам же з ними вчитися до кінця року, не варто їх злити ще більше, - заявив Кирило, підштовхуючи поперед себе друга у бік однокласниць.

Три пари очей виразно подивилися на спільну подругу, мовляв, ми ж тобі говорили, а ти не вірила.

- Перестаньте! Це ж не його ініціатива була, – тихо заперечувала очевидна дівчина.

- Все з тобою зрозуміло. Проїхали.

Ця партія проходила спокійніше, усі трохи втомилися, та й тезки грали на спільну перемогу. Ось тільки Сашка дратувалася все сильніше і сильніше, бо їй практично не давали відбити м'яч, як тільки пас був у її бік, біля неї з'являвся хлопець (звісно, не Кирило) і робив це за неї. Коли подібна ситуація повторилася вкотре, вона вибухнула:

– Слухай ти! - штовхнувши його в груди, закричала дівчина: - Стань на своє місце і не бігай усім полем!

- Але ж у тебе нога, - виправдовував свої дії Саня.

- Прикинь, у мене їх навіть дві! І дві руки, якими я можу відбити м'яч, але мені це заважають зробити!

- Я ж хотів якнайкраще.

- З чого ти взяв, що так краще?

- Я причетний до того, що ти травмувала ногу, от і турбуюся.

- До чого тут ти? Турбуйся краще про свою Леру, вона нервує, коли бачить біля тебе дівчат і всіляко цьому заважає.

- Ти про що? - незрозуміло подивився на неї хлопець, потім перевів погляд на згадану дівчину.

Валерія в цей час, як і всі, дивилися на скандал між двома молодими людьми. Почувши про себе, вона спалахнула і почала заперечувати своє причастя до останніх подій.

- Не розумію, про що вона каже.

- Невже? А хто періодично штовхав мене? - не дочекавшись відповіді, Саша продовжувала: - Хто підставив мені підніжку, замість того, щоб самій відбити м'яч, а не розглядати свої нігті?

- Це неправда! - спробувала збрехати дівчина.

- Ми це теж бачили, – втрутилися подруги.

- Ви з нею дружите, от і підтверджуєте слова, - таки не хотіла зізнаватись у підлості Валерія.

- Забий, я додому, - махнувши на набридливу парочку рукою, Олександра пішла по речі.

Усі теж почали збиратися. Олена вирішила прогулятися зі своїм хлопцем, Саня відвів Леру, швидко поговоривши, вони розійшлися в різні боки, а трійця подруг, попрощавшись із рештою хлопців, пішли додому.

Вдома Юлія Антонівна помітила легку кульгавість у дочки:

- Що сталося?

- Нічого серйозного: бігла за м'ячем та впала. Зараз прийму душ і зроблю пов'язку, за кілька днів пройде.

- Впевнена? Може, до лікаря?

- Ні, зайва суєта.

Мама змусила її поїсти, і вони перейшли до зали. Вечір закінчили за переглядом комедії. І вже о дев'ятій годині Олександра відчула втому, очі почали злипатися, і вона лягла спати.