4.2 розділ

І тільки зараз дівчата побачили, що за їхніми спинами сидів Кирило з Саньою.

- Я вас приб'ю! Кожну окремо, - тільки-но вони вийшли із їдальні прогарчала Сашка. Вона помітила його погляд: він чув якщо не все, то більшу частину. Зрозуміти, про що думає хлопець, було складно, але їй не сподобався його погляд.

- Але ж ми не бачили його! – веселість зникла у всіх. - Повір, ми б такого не допустили.

- Хай я з Настею сиділа спиною, але ви повинні були бачити всіх, хто заходив. Як ви могли його проґавити? - паніка зароджувалася з великою швидкістю.

- Може, він не чув? Потрібно йому підслуховувати чужі розмови! – припустила Ксенія.

- Не чужі, а мої! Він же знав, що я на перерві розповідатиму вам про наше тренування! Він спеціально сів біля нас.

- Хочеш, я спитаю зараз у Кіра, що вони чули? - запропонувала допомогу Олена.

- Ти, правда, це зробиш? - отримавши ствердний кивок, Саша попросила: - Буду дуже вдячна.

- Прямо на уроці і спитаю. Що не зробиш заради тебе.

Щойно дівчата пішли, Кирило звернувся до друга:

- Чувак, це правда?

- Ммм? - його погляд все ще був спрямований у дверний отвір - він проводив її поглядом, поки та не зникла з поля зору.

- Я питаю: невже Сашка розповіла правду?

- Не зовсім так, я в той момент не знав дечого... та й про мене вона лише припустила.

- Ти відкрито запропонував їй переспати? - шок друга було не приховати.

- Так, - посміхнувшись, відповів Сашко. – Не знаю, що на мене найшло.

- А вона дала тобі ляпас, і ти все так і залишив?

- Навіщо ти перепитуєш? Ти ж все чув із перших вуст! – дратувався Саня.

- Я не можу співвіднести почуте з тобою. Це різні люди! Що між вами відбувається?

- Закохалися одне в одного – ти ж чув! – різким вигуком він припинив цю розмову. - Ходімо, вже був перший дзвінок.

На уроці вони мовчали, як і на попередніх двох, але вона бачила, як сусід по парті нервував: стукав ручкою по парті (вчителю довелося кілька разів робити зауваження), не міг всидіти на місці, то відхилявся на спинку, то нахилявся до парти.

Хвилини йшли дуже повільно, Сашка чекала закінчення уроку, щоб хоч щось дізнатися від Олени. Повертаючись кілька разів, вона помітила, що подруга розмовляє зі своїм хлопцем – щось та знає вже.

Коли вчителька прокоментувала домашнє завдання, учні почали складати речі. Сашка вже заламувала пальці, чекаючи на розмову, як почула тихе:

- Це правда?

Повільно повернувшись до Олександра, вона так само тихо запитала:

- Що?

- Що ти закохалася у мене?

- Не смішно! Я це сказала, щоб дівчата відстали.

- Це добре, - він напустив на себе образ "крутого хлопця". – Не люблю, коли за мною бігають! Я байдужий до тебе.

- Та невже? - нахилилася до нього дівчина. Їй набридло слухати підколи в свою адресу: - А твоє тіло говорить про інше.

- Мила, не плутай любов і бажання, - дивлячись на її губи, так само тихо промовив Саня.

- А ти стримуй себе!

- А то що? Боїшся, що зламаєшся і піддасишся спокусі?

- Не дочекаєшся! - відвернулася від нього Олександра, тим самим закінчуючи розмову.

- Я й не чекаю.

По дзвінку дівчина буквально витягла Олену в коридор:

- Ну що? Хоча я й так здогадуюсь, що вони чули достатньо.

- Так, ти маєш рацію.

- Чорт! Це ж треба було так вляпатися!

- А чому ти так хвилюєшся? Ти ж правду казала.

- Він чув ще й останню репліку, коли я сказала вам, що закохалася по вуха.

- Він що – повірив? - усміхнулася Олена.

- Уяви собі. Щойно питав у мене – чи це правда?

- Серйозно? - ахнула від несподіванки подруга. – А ти?

- Сказала, як було насправді. І він зрадів: боявся, що бігати за ним стану.

- От засранець! - Оленка знову посміхалася.

- Тобі весело?

- Сашо, ми з Кіром весь урок намагалися зрозуміти, чому Саня так поводиться?

- Поясніть тепер і мені.

- Розумієш, те, як він поводиться завжди, і як поводиться з тобою, – це цілком протилежні люди. І напрошується тільки одна відповідь: він небайдужий до тебе.

- Не смішно!

- Я і не смішу! Він сам, по ходу, ще не зрозумів цього, от і мучить. Але його поведінка видає в ньому закоханого хлопця. І так думаю не тільки я, ми не жартували з дівчатами, коли говорили про це. Та й Кір його не впізнає: він, як почув про вчорашні події, шокований досі.

- Та ну, ви помиляєтесь.