35

Вона сиділа спиною до нього ще кілька довгих секунд, відчуваючи, як кінчики щойно обрізаного волосся м’яко лоскочуть оголені плечі. Може, він і справді щось чаклував цими ножицями й пасмами. Байдуже.

Коул більше не видавався їй ані загрозливим, ані нахабним. Сейдж не могла не думати про його погляд, кинутий на тих селян, у принцові було якесь майже дитяче нерозуміння, і вона розуміла, що світ Коула давав тріщини. Світ очевидно навколо нього побудували штучно, його, такого породистого лорда до останньої клітини тіла, можна було сватати лише з такими ж поважними породистими леді, чиї руки ніколи не знали справжньої праці, а губи справжнього голоду. Йому, напевно, змалку пояснювали, кого дозволено любити, поруч із ким належить стояти на балах і кому простягати руку. Він виріс серед брехні, яку зрештою почав повторювати самому собі, бо так було легше. Легше ж переконати себе, що самотність це вибір, що всі навколо черстві і обмежені у почуттях, тому і він такий буде. І це теж причина не торкатися людей. Наче ось чому він міг дозволити собі не торкатися до чужої шкіри, а не через те, що його дотик вбиває. 

Їй раптом стало нестерпно шкода його. Але це була не та жалість, яка народжується зі співчуття. Це почуття палило зсередини, розливалося гарячою, густою хвилею низом живота, змушувало пальці тремтіти від нетерпіння. Це почуття шепотіло, що він заслуговує на значно більше, ніж мав досі. Заслуговує на те, щоб хоч раз у житті хтось подивився на нього не як на монстра, а просто як на чоловіка, який так само втомився бути самотнім. 

Сейдж повільно повернулася до нього. Він саме відклав ножиці, і їхні погляди зустрілися. Його очі були так близько, що в неї перехопило подих.

Вона пішла напролом. Його ніхто не торкався так, як треба? Вона торкнеться.

Його ніхто не цілував так, щоб у нього підгиналися коліна? Вона цілуватиме.

Його ніхто ніколи по-справжньому не кохав? О-о-о, вона не упустить його. Зробить так, щоб у них обох спалахнуло те саме неможливе, всепоглинаюче кохання, про яке вона могла лише мріяти в тому іншому світі, де її ніхто насправді не чекав і не бажав. Хоч вона сама нічого не вміє, та й він теж. Тож яка різниця? Раптом вона збагнула, що просто в її руках міг опинитися скарб. Голодний до дотиків, самотній…

Сейдж підняла тремтячу руку й торкнулася кінчиками пальців його щоки, вона всміхнулася ледь помітно й, затамувавши подих, нахилилася ближче. Їх розділяли лічені сантиметри. Вона вже відчувала тепло його подиху на своїх губах, бачила, як тремтять його вії, як повільно здіймаються груди від кожного вдиху. 

Вони завмерли, їхні губи в міліметрі один від одного.

Вона відчувала запах його шкіри, в якому був свіжий сніг й щось темне, майже тваринне, що підіймалося з глибини його єства. Він дивився їй просто в очі, і в цьому погляді вже не було жодної холодної гордості лорда, а лише голод. Спраглий, роками придушуваний голод людини, яку ніколи по-справжньому не торкалися з ніжністю.

Насправді це були просто двоє зголоднілих за почуттями й дотиками людей. Обоє хотіли більшого і тремтіли від цього бажання. 

Коул здався першим. Він схилився й накрив її губи своїми з такою жадібністю, що Сейдж почула, як вони вдарилися зубами і запищала від несподіванки в його рот. Поцілунок різко став глибокий, вологий, і – о Боже! – так її ще ніхто ніколи не цілував. Вона відчувала його чудні ікла на своїй нижній губі і його гарячий язик. Його руки міцно лягли на її талію, притискаючи ближче, так щільно, що вона відчула кожен твердий вигин його тіла, кожен напружений м’яз, і те, як сильно він уже хоче її. Сейдж тихо застогнала йому прямо в рот і вчепилася пальцями в чорну тканину на його грудях, смикаючи її до себе.

Грубим поштовхом вона відкинула його назад, він упав на широке ліжко, дивлячись на неї знизу вгору з сумішшю здивування і розгубленістю. Сейдж сіла йому верхи на стегна, вся розчервоніла і задихана, з блиском сліз у очах. Клята сукня заважала їй! На мить вона подумала, мов, ну ось на ній біла сукня, і ось таке весілля вона б собі хотіла.

Її пальці тремтіли, коли вона благоговійно провела ними по його щоці. Принц тулився до її долоні, як щасливий кіт, хазяйка якого змилувалася і нарешті його погладила. І далі долонею вниз по гострій лінії щелепи, по шиї, відчуваючи, як шалено б’ється під тонкою шкірою кров. 

Потім вона взялася за ґудзики його чорної сорочки. Тканина повільно розійшлася, відкриваючи гладку шкіру. Він знову нагадував їй кота. Сейдж поклала розкриту долоню йому на груди над серцем, яке калатало так сильно й гучно. М’язи під її пальцями миттєво напружилися, груди нерівно здіймалися.

Він видихнув хрипко й майже зломлено:

– Ох…

І цей єдиний звук пройняв її наскрізь, викликавши хвилю гарячого задоволення. Їй було так добре від того, що саме вона торкається його. Цього голодного ніким досі по-справжньому не приголубленого чоловіка! Від того, що саме її руки першими гладять його шкіру з такою ніжною, жадібною увагою.

Коул витримав лише кілька секунд цієї солодкої тортури. Потім зірвався. Різким тваринним рухом він перекинув її на спину, притиснув усім своїм важким гарячим тілом і знову впився в її губи з усією тією стриманою жадібністю, яка нарешті вирвалася назовні після років самотності. Його рука ковзнула під її стегно, підняла його вище, притискаючи її ще ближче до свого тіла, а друга заплуталася в її волоссі, стискаючи пасма так, щоб вона не могла відвернути голову навіть на мить.