27

– Леді, ле-ді, – промовляв дух.

Сейдж повільно підійшла до вікна, і кров застигла в її жилах. За склом висіла понівечена, кривава постать, що колись була жінкою. Понівечене обличчя духа спотворювали глибокі рани, з яких замість крові сочилася густа потойбічна темрява. Примара роззявила рвану пащу.

– Що дівчина забула в моєму храмі?! – сердито прошипів дух, і цей звук змусив Сейдж стиснутися від жаху.

Примара з силою кинулася вперед, намагаючись пробити вікно, але повітря навколо спалахнуло сизими іскрами. Невидимий бар’єр зрікошетив, відкинувши злого духа назад. Захисні чари, які наклав на цей храм принц, тримали оборону настільки міцно, що жодне створіння не могло сюди зайти, як і Сейдж – вийти.

– Мене... мене привів принц.

Почувши це, примара раптово затихла. Її скривавлене, спотворене обличчя витягнулося, а криваві очі спробували зазирнути всередину кімнати якомога уважніше.

– Зниклий принц? – прохрипів дух жінки. – О, я знаю принца. Маленький принц висміював мене. Сам з мене сміявся, а зараз привів сюди дівку! 

На стежині між руїнами палацу було видно, що принц йде геть. Сейдж завмерла, коли дух понівеченої жінки почав озиратися й побачив постать Коула. А Коул побачив її.

– Так виріс, ваша високосте! Ваша високосте! Так рада бачити вас, аха-ха-ха! Ви уже…

– Мовчи! – почав він до духа.

Закривавлена жінка миттю взвила і рванула в сторону чоловіка. В його руці з’явилася зброя схожа на кинджал, той полетів в тіло понівеченого духа, не дозволяючи наблизитися. Дух розчинився в повітрі, щойно зброя його просікла наскрізь. 

О боги, якщо він замкнув її тут, де їй надокучатимуть ось такі духи, то довго так не протягне! Але чому це він… не дав цьому духу й слова сказати?