26

Дівчина здригнулася, затиснувши руками вуха, коли він загнав її до стіни, важко дихаючи їй прямо в обличчя. Його очі шаленіли від образи. Після побаченого страшного видіння така поведінка принца не встигла її злякати, лиш спантеличити і інтуїтивно відступати від його нападків. 

– Ти поняття не маєш, що таке справжня жорстокість, невдячне ти дівчисько! – він схопив її за край рукава сукні і закрутив кімнатою, тягнучи за собою, як ляльку. – Світ зі мною жорстокий! Кожен день, кожну хвилину цей проклятий світ витирає об мене ноги, зраджує і катує! Ти умисно це сказала!

– Не чіпай мене! 

– Скажи ще раз, що я жорстокий. Скажи. І я покажу тобі, що таке справжня жорстокість, – за мить штовхнув її на ліжко, нависнув над нею і завмер.

Розгублений. Сейдж злякано відчувала, що чоловік над нею… ну… завівся. Він абсолютно не умів поводитися з людьми, з жінками, сам себе не міг тримати в балансі. І дівчина стисла губи, щоб не засміятися з нього, хоч і встиг її таки злякати, але його ступор і раптом від сорому рум'яні щоки – оце було значно смішніше. Принц запалився, але геть не знав, що робити з жінкою, яку повалив на ліжко. Боятися його геть не було причин, він нагадував радше побитого пса, якого й хотів би погладити, а він боятиметься руки.

Одразу весь такий присоромлений сам від себе. Кутики його очей почервоніли, коли він опустив очі на груди дівчини, які важко здіймалися і опускалися. На мить для Сейдж здалося, що він почне жалібно скавчати, як цуцик. 

– Злізь-но з мене! Ти! – ткнула його пальцем в плече. – Що це ти надумав? Безсоромний. 

І він відсторонився і став прямо, дивлячись їй у вічі навпроти ліжка. Весь запал принца добійки перекрило його соромом і невдалим хтивим поривом. 

– Піду-но я, – різко видихнув, готовий кинутися до дверей.

– Чекай! О господи! Чекай…те! Мій володарю, – Сейдж зіскочила з ліжка, зараз їй нарешті були зрозумілі правила гри, тому вона схилила голову, боячись, що він залишить її тут без води та їжі. – Великий господарю, шанований принце, вибачте мені мої слова! Я дозволила собі зайве, але й ви теж щодо мене не стримуєтеся. Хіба можна без дозволу отак торкатися жінки і змушувати її торкатися вас? – вона намагалася звучати стримано, а принц перед нею насупився і аж рот роззявив, було помітно його ікла, на мить він здався милим. – Вам бракує тепла, я це розумію, тому ви розпускаєте руки, але моє серце не порожнє, тож прошу вас стриматися! І я обіцяю не бути жорстока до вас і бути вдячна за збережене життя. Та допоможіть мені ще раз… чи можу я якось дізнатися, чи те, що я бачила у видіннях, реальне? Чи все дійсно так погано, як мені було показано?

Але принц, дослухавши її слова і одягнувши на руки рукавички, однаково ображено вийшов за двері.

– От ж… Ну і йди! Облийся холодною водою, а то ще штани луснуть! 

За мить двері знову відчинилися і принц, який явно чув її фразу, просто з кам’яним обличчям заніс і поставив їй на стіл кошик повен їжі, і лиш після цього пішов, гримнувши дверима. Коли його кроки стихли, то хтось постукав у вікно. Сердита Сейдж обернулася нарешті від дверей, побачивши, що за вікном… якийсь дух, напівпрозорий силует.