ЧАСТИНА 7 1939 «Співпраця»

ЧАСТИНА 7

1939

«Співпраця»

Тільки стало світати, під млином зупинилась «Полуторка» з криво намальваною на дверях червоною зіркою. Четветро бійців жваво забігли до млина, Олесь одразу дістав прикладом у живіт, впав, але довго лежати йому не дали. За вантажівкою одразу під’їхала «Мка».

З неї виліз худий і злий НКВСівець, зайшов у млинарню, без зайвих слів, як дерево рубав, сказав:

• Ти, мєльнік, ето нє твоя мєльніца! Ето мєльніца крєстьян і рабочіх! Понял, гад? Она тєпєрь государствєнная!

Олесь витер криваву слину, по пиці теж «пройшлись», і відповів:

• Так.

Злий командир червоноармійців продовжував:

• Будєш молоть крєстьянам муку, мука государствєнная, в половіну всєх днєй можеш сєбє молоть половіну. Остальная мука вся государствєнная, понял гад! А єслі нє понял, ми тєбя научім поніманію бистра!

Всі червоноармійці загиготали.

• Атставіть ржать! В кабак бистра, жида єщьо нада жизні поучіть, бєгом погрузілісь!

Для «поучіть жізні» Довида запхали на заднє сидіння «Мки» і відвезли в Жовкву в управу. Добу Довид сидів в темному і холодному підвалі. Не годували, води теж не дали. Якби ж то Довид знав, це просто така «проста» підготовка до розмови. Але не проста, другого дня вибили два зуби і дали напитися брудної води.

• Ну, гражданін Гольдберг Давід Ісаковіч, ти експлуататор і імпєріалістічєская сволочь! – НКВДист був типово лютим.

Серце в Довида стиснулось, він зрозумів - це все, це мабуть і все. Комуністи - це так само як злодії? Вбивці? Довид не знав, комуністи - це як німці, як фашисти. Це просто зло.

• Ти, гражданін Гольдберг, щас пайдьош обратно в камєру, падла, а патом ми падумаєм: к стєнке тєбя поставіть, расстрєлять ілі ти єщьо сможеш паслужить как-то савєтской власті. Ахрана!

Цього разу Довиду дали в камеру миску якоїсь «хлябанини», окраєць черствої хлібини і залізне горня з водою. Довид приліг на незастелені дерев’яні нари, ребра боліли. Переживалось за Хану, за Міріам, за малого Саву і ще меншого Адама. Довид і більшісь євреїв вже спізнилися з переживаннями. Спізнилися.

• Гражданін Гольдберг, у тєбя єсть только одін путь. Ілі ти будєш дальше поіть етіх врагов і ізменніков нашей совєтской водочкой, кстаті, тут у мєня єсть єщьо с твоего кабака польская, будєш?

Наливши собі повну склянку, НКВДист залпом випив, «крякнув» і відкинувшись на кріслі продовжив:

• Ілі ти будєш каждую нєдєлю нам пісать отчьот – кто там у тєбя в «Рюмочную» пріходіл, что говоріл за советскую власть, может кто нємцев любіт і нє хочет совєтской справедлівой народной власті?

А нє будєш, ми тєбя контру расстреляєм, а жена і дєті твоі поєдут далєко. Понял, гад?

Довид все зрозумів, він зрозумів. Додому добрався під вечір, Хана обійняла мовчки.