...

Не люблю хвалитися, але я таки першим зрозумів, шо відбувається. Ще той клятий Прокопенко лише поліз до кишені, ще ніхто з охоронців не ворухнувся назустріч, ще клієнт не перестав усміхатися своєю знаменитою посмішкою (якщо хтось раптом не в курсі, то знаменита вона тим, що вкрадено у когось з голівудських чи то зірок, чи то зірочок, а от у кого саме - про це якраз й сперечаються), ще блимали лампочки на машині... а в мене вже серце той... блимало. То стискалося, то, навпаки, рвалося з грудей на волю, та й ритм значно прискорився.

Отаке, знаєте, раптом прорізалося чуття.

Втім, не раптом, не чуття й не прорізалось. Досвід. Виключно досвід... ну, й певний талант, звісно, і йдуть до біса ті, хто думає, що не буває отакого таланту. Буває. Всякі бувають. Навіть асенізатори бувають талановиті. У одного воно само плине, а іншому доводиться квачем на тичці підганяти, або й черпачком, черпачком. Або ситом, як щось загублене треба витягти.

От і мені, буває, доводиться черпачком, черпачком й ситечком, і знаєте, що я вам скажу? В асенізаторів робота чистіша.

Так от, коли Прокопенко лише сягнув рукою в кишеню, то в мене вже серце підстрибнуло. Коли заплутався у підкладці - я вже руку підняв, а охоронці ще лише перестали оглядатися на всі боки. Коли витяг - я вже горлав: ""Не стріляти! У жодному разі не стріляти!"... але ж хіба тих горил зупиниш? У них же все на рефлексах, як у собак. Собаки і є.

От собаки!

Коротко кажучи, коли вліпили йому дев'ять міліметів проміж очей, коли летів він, гад, спиною навзнак, змітаючи папери зі столу, коли двоє горил збивали клієнта з ніг, затуляли немаленькими своїми тулубами, а ще двоє брали на приціл усіх присутніх, мене рахуючи... коротше кажучи, вже у цей момент все ясно було.

Мені.

Ясно було, що сталося, й зрозуміло було, що пояснювати доведеться довго-довгенько, а також надзвичайно докладно.

Усе було ясно, крім наслідків.

Прикрити нас звісно, не прикриють. Ніяк не можна нас прикривати. Це катастрофою буде, порівняно з якою й Чорнобиль - тьху; й навіть атомна війне теж не дуже багато важить. У війні чи то спалить кого тисячесонцевим сяйвом, чи то мине; чи розірве ударною хвилею, чи то встигнеш сховатися в бункер; чи то пролізе радіація крізь фільтри, а чи все-таки на совість їх було зроблено. Якісно робили за радянських часів, ще й досі користуватся можна імперськими артефактами.

А якщо нас прикрити - то буде ГГ.

Гарантований грець, а не головний герой, якщо хтось раптом не в той бік подумав.

І навіть мене не знімуть, бо нема кого на моє місце поставити, чи то пак посадити. Або ж доведеться змиритися з перервою років на десять, та ще й негарантованим результатом, а воно їм треба?

Воно їм не треба. Їм треба інше - ГЖ.

Гарантоване життя. Бажано, звісно, з награбованими мільйонами, з можливостями, з владою, з гайдуками, попихачами та гаремами з секретарок, а про яхти, майбахи та маєтки я взагалі мовчу; але якщо раптом і без усього цього мотлоху - то можна й без. Аби жити. Аби не зогнити безславно у холодній багнюці, не поринути хмаркою розпеченого газу в небо над крематорієм, не висушитися у герметичній труні й розсипатися, коли вдячні нащадки розкриють її через півтисячи років, аби глянути, як вони жили, ті люди епохи комунізму, тетрісу та створення антицелюлітного крему.

Хріново ми тут жили. Чуєте, нащадки? Хріново!

Сподіваюсь, і ви не краще.

Рік народження - 1978.

Місце народження - Київ.

Навчався - школа № 17, політех, аспірантура.

Одружений, дітей двоє, хлопчик і хлопчик, але з першим щось негаразд, ніяк він не визначиться з орієнтацією.

Цього досить. Цілком досить, аби забракувати цього кандидата, бо якщо раптом через п'ять, десять або й двадцять років виявиться, що синка таки можна цим трохи пошантажувати, то можуть вийти на батька. А значить, на нас.

Геть.

Рік народженя - 1971.

Місце народження - Полтава.

Розлучений.

Геть. Сподіваюсь, можна не пояснювати, чому?

Рік народження - 1961.

Геть. Застарий.

Рік народження - 1989.

Геть. Замолодий.

Рік народження - 1975.

Місце народження - Курськ.

Та ви що, подуріли? Геть.

Рік народження. Місце. Національність. Сімейний стан. Навчання. Робота. Звички. Хобі. Близькі родичі. Далекі. Їхні родичі. Друзі. Друзі друзів. Родичі друзів. Друзі родичів друзів. Зв'язки. Коханки. Попередні коханці коханок. Наступні коханці коханок.

Якщо все це зобразити графічно, то виходить така собі павутинка, у центрі якої висить... ні, не павучок. Муха. Прив'язана тоненькими прозорими павутинками. Настільки тоненькими, що вона навіть не здогадується про них.