Глава 30

"Навіть зараз вона виглядала розкішніше й сексуальніше за всіх жінок цього клятого світу. Так буває коли знаходиш свою жінку."  Уляна Соболєва "Не люби мене"

Дан

Він натиснув на кнопку виклику секретаря.

- Зайди до мене.

- Даниле Романовичу, - до кабінету, стукаючи підборами, увійшла струнка дівчина з незмінним планшетом у руках.

- Ася, я хочу влаштувати вечірку для нашої компанії. Усі чудово попрацювали та заслужили на відпочинок.

- Добре. На який день призначити?

- На п'ятницю.

- Кому доручити організацію? - блондинка приємно посміхнулася.

- Звернися до відповідних агенцій, подія масштабна, на підготовку часу мало.

- Я вас зрозуміла, Даниле Романовичу. Що до бюджету?

- Бюджет необмежений.

Дівчина внесла нотатки.

- Будуть якісь уподобання: місце, стиль, меню?

- Ні, мені байдуже, головне, щоб усі чудово провели час.

- Я постараюся.

- Постарайся. І ще, я затвердив премії для найактивніших працівників. Список відправ у бухгалтерію.

Вона знову ковзнула по дигітайзеру, а Данило весь поринув у вивчення документів, миттю забувши про секретарку. За годину в нього зустріч із банкірами, а надвечір із головним архітектором та інженерами.

- Будуть ще розпорядження?

Напружила солодка патока в голосі помічниці. Відірвався від паперів і поглянув на дівчину.

- Підготуй зал, у мене збори за годину. Дякую. Можеш іти.

Щеняча туга в її очах дратувала. Данило скривився, одноразовий секс з Антохіною був помилкою.  Северський ніколи не заводив романів на роботі, це було негласним правилом. Але на той час він якраз отримав фото, де Скажений і Андріана зчепилися в пристрасних обіймах, його ламало й викручувало, як ніколи в житті. Він пив без тями кілька днів, навіть не пам'ятав як розклав секретарку на столі. Про це послужливо натякнула сама дівчина, вона сміливо повиснула в нього на шиї й з посмішкою поцікавилася, чи задоволений він учорашнім вечором. Северський підняв брови, а йому виразно кивнули на стіл. Ображено надувши губки, секретарка хлюпнула окропу за пазуху, запитавши, чому Данило Романович увесь час називав її Наною. Він міг лише порадити їй ніколи не увиватися біля чоловіків напідпитку, якщо справді хоче серйозних стосунків і зовсім забув про інтрижку. Але здається Антохіна і зараз не полишала надій на близькість. Доведеться з нею серйозно поспілкуватися, а якщо не допоможе, перевести в сусідній відділ. На місце офіс-менеджера цілком підійде Слава Трофименко, він хвацький хлопець, впорається і точно не буде млосно зазирати шефові в очі та за всякої слушної нагоди лізти до нього в штани. Досить із нього жінок. Данило видихнув і в знемозі прикрив очі. Усе ж таки Макс має рацію і йому справді потрібна відпустка. Скільки він гарує без перепочинку? Два роки, три? Бізнес висмоктував усі сили, зате допомагав на час забутися, не думати про Андріану. Чоловік відклав документи та відкинувся на спинку крісла. Уранці розмова з батьком відбулася на підвищених тонах і Дан вирішив за краще забратися до офісу. Поки Андріана живе в них, йому там робити нічого. Але думки проти волі регулярно поверталися до неї. Вочевидь усі Северські просто зачаровані. Завжди обережний батько без жодного сумніву вірив кожному її слову, пустотливий чорт Макс розшаркувався і пилинки здував, трясця, з ... Феї. Чоловік роздратовано гмикнув. Він не засуджував родичів, чарівності Метелика справді складно протистояти. Ніжна, тендітна, красива, з тонкими руками-крилами. Таку хотілося захищати від усього світу, оберігати й любити. Андріана була наче море: бентежне, штормове, а то ласкаве. Не переплисти й не забути. І повертатися до нього хочеться. Постійно. Зараз вона так близько, руку простягни. Дан потер кінчики пальців, згадуючи, як торкався молочної шкіри, світлого лляного волосся. Різко стиснув пальці в кулак, скрипнув зубами - коли ж ця отрута вийде з крові? Так, саме з крові, вона просочилася в неї, увійшла, як вірус. Пів року, довбаних пів року він мов одержимий, невиліковно хворий на неї. І тут не допоможуть ні крапельниці, ні переливання. Знайти б ту саму чарівну таблетку: випив, вилікувався і забув зеленооку відьму. Як десятки інших до неї. Побачив Андріану вчора й очам не повірив, зрадів, немов зелений  шмаркач. Щоправда, одразу протверезів - вона чужа. Наречена Скаженого, яка виштовхала його в спину словами "Нас немає. Я залишуся". Якби, як стверджує батько, Андріана була жертвою, іграшкою, то не роздумуючи пішла б із Даном, коли він вліз по неї до бандитського лігва. Тепер лишалося губитися в здогадках, що дівчина забула в його родині. Він розбереться, обов'язково, найближчим часом.

Данило закінчив нараду з акціонерами та під'їхав до закладу. Вечірка була в повному розпалі: музика, галас, бурхливі веселощі... З великим задоволенням рушив би до себе, він до смерті втомився. Вже трохи захмелілі співробітники привітали боса бурхливими оплесками, одразу оточили, у руках матеріалізувався келих шампанського. Северський коротко подякував усім за плідну працю і внесок у розвиток корпорації, підтвердив підвищення окладу і побажав присутнім гарного вечора. Довелося станцювати кілька танців із дівчатами з маркетингового відділу, зіграти партію в більярд і перекинути в себе кілька тостів - гарний керівник має бути з колективом. Він не дозволяв собі ігнорувати корпоративи, бос - той самий клей, який скріплює та об'єднує людей. Дан відпив шампанське й скривився, не виносив цей напій, від нього завжди тріщала голова. Мигцем поглянув на годинник: він простирчав на святі достатньо і тепер зі спокійною совістю може піти. Вибачившись, піднявся з-за столу і пошукав очима свого водія. Захар на танцмайданчику виробляв складні фігури, примудряючись при цьому не розплескати алкоголь. Посміхнувшись, Данило попрямував на вихід, нічого, нехай розважаються, сьогодні він добереться на таксі.

- Данило Романович, уже йдете? - на виході йому зустрілася Ася.

- Так, - кивнув, на ходу одягаючи пальто.

- Я сьогодні з машиною, можу підвезти. Хочете?

- Не варто, у тебе відберуть права та оштрафують.