Глава 6

Де ти є? Кричу в кімнату порожню
Я ненавиджу день, я ненавиджу ніч
Гасне розум. Де ти є?

                                                             "Де ти є" Трек – Epolets

Дан.  Скажений.

Його врятував багаторічний досвід життя сповненого небезпеки. За секунду до того, як Скажений вихопив ніж, Дан різким рухом притягнув до себе одного із псів, що був ближче за всіх і прикрився ним, як щитом. Ніж увійшов у братка до самої рукояті, з хрипким булькаючим звуком той став осідати на підлогу, смикаючись у передсмертних конвульсіях. Скажений напав першим - отже тепер у Дана були розв'язані руки: кількома влучними пострілами він обеззброїв двох поплічників, що залишилися.

- Один натяк на рух, Скажений, і я не промахнуся, - чоловік направив пістолет на головного.

Одурманений алкоголем погляд пробігся бетонною підлогою, на якій корчилися від дикого болю його люди.

- Ти розвів тут бруд, Север.

- За півгодини цей непотріб спливе кров'ю, і в тебе з'являться компанія з кількох трупів, - Дан не кліпаючи дивився в чорні очі.

- Ти зіпсував мені настрій, мій... друже, - Скажений виплюнув останнє слово, обличчя спотворила гримаса злості.

Він пошарив рукою по задній кишені джинсів.

- Руки! - тут же скомандував Дан.

- Я закурити хочу, - прошипів крізь стиснуті зуби.

- Зробиш це пізніше, коли я піду.

- Хочеш ось так запросто звалити?

- Я не хочу, а піду. І і без жодної подряпини, - відповів, проігнорувавши азарт, що блиснув у темних очах. - Ти ж не вважаєш мене придурком, який приплівся сюди, не перестрахувавшись заздалегідь? Якщо я не повернуся, мої хлопці за годину відправлять куди треба цікаву інформацію. Вивернутися і все зам'яти, як минулого разу, у тебе не вийде - такий яскравий букет подій до кошика для сміття не ввійде. І навіть татусь не допоможе. Бачиш, я вашу сімейку без нагляду не залишив.

- Блискуче! Тільки мені плювати на все це, хіба ти ще не зрозумів? Я розчарований, бо ж ніхто інший не знає мене краще, ніж ти.

В темних очах спалах сарказму змінився  дикою ненавистю. Скажений лукавив. Йому було точно не все одно. Дан це знав і той, хто зараз пропалював у ньому дірки - теж. П'яно охитуючись, він мовчки розглядав криву посмішку Дана, тишу розривали лише стогони поранених.

Ні, він ніколи не вважав Северського дурнем і знав, що той не бреше. Ніколи. Навіть у ті часи, коли вони разом очолювали банду. Коріш не опускався до брехні та мав міцний штир, що змушував захоплюватися ним й цінувати. Порода відчувалася в усьому, чим би той не займався. Скажений був молодшим, але відчував себе шакалом проти хижої сили вовка і обожнював Севера доти, доки той не пішов, назавжди зачинивши за собою двері та поселивши в темній душі непримиренну ненависть. Вона чорним змієм вповзла в кожну його молекулу і міцно там вкоренилася.

- Страшилки не пробрали. Я дозволю тобі жити не тому що ти щойно з'їздив мені по вухах .Усе набагато примітивніше - просто вбити тебе буде не смачно, занадто... легко. Мені хочеться бачити твою пику, коли Лялька буде поруч зі мною. Не з тобою, а з кінченою сволотою, як я. Ти нарешті зрозумієш, яким був ідіотом, наївним дурником, що по вуха втріскався в мою іграшку. Я реготатиму до коликів, Север і насолоджуватимусь твоєю повільною агонією, а на додачу надішлю тобі відео, де дівчинка робить для мене все, що захочу. Ти прийшов дізнатися від мене, де Лялька? Але ж я теж не тупий. Провалюй ні з чим.

Дан хвилину мовчав, потім коротко кивнув.

- Нам із тобою більше нема про що говорити.

Різко розвернувшись, він рішуче покрокував до виходу.

Скажений похмуро дивився йому в спину, жорсткий оскал викривив губи. Коли за Севером зачинилися двері,  штовхнув черевиком посібника, що голосно стогнав. Дан - рятівник нещасних... Гучний регіт розлетівся просторим приміщенням. Недотепа Северський... Ні за які коржики Скажений не добив би лікаря, той явно знає, де Лялька і сам виведе на її слід. Він про це подбав. Медсестричка Іринка все розляпала сама, навіть особливо старатися не довелося. Ревнива дурепка жваво описала, яким уважним був лікар до білявого дівчиська. І що тільки Кирило Олександрович знайшов у ній? Вона ж похмура й недружелюбна, мовчала цілими днями, мов язика проковтнула. А Іринка все робила, щоб догодити чоловікові, а той у її бік навіть не дивився. Коли Скажений добре притиснув дурненьку, вона відразу розкололася. Одразу ж рознесла, що лікар шепотівся  із дівчиною - про що, Іринка не знає, бо двері в палату завбачливо зачинялися. Більше того, Кирило ще й із пакетами до неї заходив, а повернувся з порожніми руками. Усе помічало ревниве око медсестрички. Ось тоді Скажений і зцапав Кирила, під вереск переляканої язикатої. Але, незважаючи на всі тортури - а Скажений був у цій справі рідкісний майстер - лікар мовчав, лоб узяти Світило науки не вийшло. Все одно буде так, як хоче Кречетов, просто потрібно зайти з іншого боку... Що він і зробив:  поки лікар валявся непритомним, Скажений встановив на його телефон програму, що дає змогу відстежувати переміщення об'єкта й прослуховувати ґаджет - тепер він сам приведе їх куди треба. Треба лише дочекатися дзвінка до дівчинки. Так просто.

- Гліб, прижени мені машину. Так, куди домовлялися.

Адресу заводу Дан повідомив хлопцям раніше, до поїздки сюди.

Минуло небагато часу і фари вирвали з темряви витіюватий  малюнок кованих воріт. Северський під'їхав до будинку, охорона, побачивши за кермом господаря, відразу пропустила його всередину. Залишивши пістолет у фойє на столику, Дан оглянув свій одяг і з огидою скривився: заляпана чужою кров'ю сорочка полетіла в кошик зі сміттям. Стоячи під струменями прохолодної води, він намагався привести думки в спокійний лад. Де Метелик? Андріана не може бути в Іспанії, хоч зворотніх доказів і нема, та усе це схоже на чергову брехню. Скажений щось приховує та пускає пил в очі. І ще шалено злиться, а отже не все виходить так, як він хотів. Збочені ігри пішли не за планом, дали збій, хтось порушив їх. Але хто? Андріана? Кирило? Знати б тільки, що від початку задумав покидьок, тільки хіба зрозумієш думки й дії божевільного. Потрібно будь-що-будь знайти Метелика. Він і так змарнував купу часу, запізнився. Знати б ще наскільки.