Глава 4

Нам з тобою треба поговорити,

І поставити вчасно всі крапки над "і".

І нарешті треба нам все зрозуміти:

Моє серце давно вже належить тобі!

Ірина Батюк -  " Я не можу без тебе "

За півтора місяця до описаних вище подій.

Дан.

Його і Скаженого розчепила охорона Ковальського. Дан, не вдаючись у подробиці, на місці дав господареві й поліції пояснення про сутичку. Усе зайняло не більше двадцяти хвилин. Чоловік вирушив шукати Андріану: потрібно було сам на сам поговорити з нею, розставити для себе всі крапки над "і". Він обшукав будинок та прилеглу до нього територію - дівчини ніде не було. Вона зникла так само швидко, як і Скажений, отже, поїхали разом. Дан повернувся додому, викинув брудний, місцями розірваний одяг, обробив садна на обличчі та руках. Хлюпнуши у келих трохи віскі, відкинувся на спинку крісла, зробив кілька ковтків та задумався - що в ім'я всього святого відбувається? Чоловік до дрібниць намагався пригадати все, що сталося у вбиральні: Скажений говорив, а Андріана погоджувалася з кожним його словом, немов заводна лялька. Стоп. Відморозок так і називав її - Лялькою. Це що, рольові ігри? Щось тут було не так, не сходилися пазли, картинка не клеїлася. Дан знову зробив ковток, пекуча рідина потекла в горло. До того, як Скажений з'явився, дівчина говорила  абсолютно інше. Як розібратися в цій справі, розірваній на дрібні шматки та заплутаній немов клубок відьми? Уперше в житті він не знав, де правда, почуття до Метелика заважали тримати мізки холодними й думати логічно, емоції зашкалювали, збивали з ніг.

Коли сьогодні він побачив Андріану на званій вечері - не повірив власним очам. Ніби повернувся у ті дні, коли вони були разом і, здавалося, кохали одне одного. Дан упізнав дівчину зі спини, вона йшла в червоній сукні, яку він одразу визнав "голою". Йому не потрібно було бачити її обличчя, він упізнав би Метелика навіть за запахом, із заплющеними очима. Вбрання відкривало ніжну спину до самих стегон, більше роздягнена, ніж у сукні. Це була вона і, водночас, інша жінка, не та весела й проста дівчинка, яка сперечалася й вигадувала дурниці, аби лише не сідати до нього в машину. Шикарна й розкішна, Андріана йшла не поспішаючи, ніби змушувала себе переставляти стрункі ноги в туфлях на високих шпильках, відчужено дивилася перед собою, маленька, ніжна й така... тендітна. Метелик. Усередині стало пекти, але не алкоголь був причиною цього болю. Погляд чоловіка метнувся до її супутника і кров забурлила, киплячи й клекочучи: Скажений владно, по-хазяйськи обіймав дівчину за талію, його пальці нахабно ковзали її стегном, стискали, гладили... Нестерпно захотілося поламати ці кінцівки, щоб покидьок більше ніколи не міг лапати ними його дівчинку. Його? Чи була вона коли-небудь справді його? Чи все заздалегідь спланована афера та гра? Дан сам не зрозумів, як рушив до Андріани. Йому було життєво важливо хоча б на коротку мить відчути її поруч, вдихнути ніжний аромат вершкової малини, бо саме так завжди пахло її тіло. І в танець її втягнув, щоб ще хоч раз торкнутися кінчиками пальців світлих блискучих локонів, тонкого вигину талії, бо він здохне, якщо цього не зробить. Але раптом, наче крижаний душ - засоси на її шиї, грудях, сірі очі зупинялися на кожному з них, дивився на ці видимі сліди пристрасті та божеволів від сказу й шалених ревнощів. Там, у Больцано, Дан був такий ніжний із нею, а божевільний залишав на Метелику мітки своєї пристрасті й навіть не приховував їх, натягнувши на дівчину відкриту сукню. Отже, вона не була проти, не соромилася червоних міток. Від картинок, які спливали у свідомості, що Андріана дозволяла Скаженому, Дан сатанів. Він, як ніхто інший, знав про ліжкові смаки колишнього друга, світ наповнювався червоним кольором люті. Ці потворні плями на прекрасному тілі, ці шикарні сукні та коштовності... Зрозуміло, що дівчина  належала Скаженому, той за просто так ніколи б не вдягав її наче Діву, не носився б, як із писаною торбою, заздалегідь не уклавши у своє ліжко. Ні, покидьок ніколи й нічого не робив просто так. А може Андріана й справді кохала Скаженого? Дан підскочив із крісла та нервово заметушився кімнатою, ця думка різала на шматки без ножа. Тоді чому там, у вбиральні, вона так пристрасно відповідала на його пестощі, так жадібно й голодно цілувала, наче й справді колись кохала, і зараз наче... шукала в ньому захисту й опори? І він не міг не обсипати її ласками, у той момент ніяка сила на світі не здатна була відірвати Дана від Метелика. Але та сама відсторонилася, не дозволила насититися нею. Вона поспішала розповісти йому про дитину.

Дитина... ця новина була схожа на апокаліпсис. А те, що Андріана стверджувала, що вагітна від нього, змусило мозок  впасти в ступор. Чоловіка розривало на дві частини, одна всупереч усім видимим доказам шалено бажала вірити їй. Інша - прагматична й холодна - зтверджувала, що все знову брехня і Дан, як останній дурень, наступає на ті самі граблі, силкуючись повірити їй. Ляпас, що обпік його щоку, гордо підняте підборіддя, гнів, сльози та благання в зелених очах - хіба так можна брехати? Якщо на мить припустити неймовірне, що дівчина говорила правду від самого початку? Чи хотів би він, щоб Андріана мала рацію? Тоді це означало, що Дан кинув її, як останній мудак, залишив одну на поталу Скаженого. Він запитував себе, чому спалив за собою всі мости, не поговоривши з нею, нічого не з'ясувавши? Чому негайно не розібрався у всьому по гарячих слідах? Дан знав відповідь - ті фотографії, де відморозок цілував Андріану... Ні, не так, він зжирав її своїми губами. Ті знімки похитнули світ, затьмарили розум, розтоптали довіру. Якщо відкинути все, що ніс Скажений, то виходило, що Андріана носить його дитину. Чи може таке бути? Вони були близькі з нею лише раз. Були, значить може. Дан піднявся ,відставив келих та підійшов до вікна, він дивився на нічне місто, що кліпало йому різнокольоровими вогнями. Метелик десь поруч і Він має з нею поговорити віч-на-віч, коли поруч не буде зайвих вух. Він мусить порозумітися з Андріаною ще й тому, що вона розповіла йому про фото та відео з пожеж автосалонів, яке тримав у себе Скажений.  Кречетов уб'є дівчинку і його рука не здригнеться, якщо дізнається про це, він не прощає нікому і нічого.