۞۞Ѡ

Мене звати Спіріт.

Я – штучний дух. Мене створив геніальний маг Саджар Ранддар. Я плід його магічного експерименту. Вдалого експерименту.

Зараз, коли Варта забрала його за хибним обвинуваченням у державній зраді та викраденні небезпечного артефакту, я залишилася єдиним шансом Саджара довести свою невинність і викрити справжніх зрадників.

Ідучи, він дав мені свободу, про яку я мріяла з моменту усвідомлення себе як особистості. І попросив викласти у відкритий доступ усі матеріали слідства та всі записи, щоб громадськість могла зчинити ґвалт і розпочати справедливе розслідування.

Він вірив, що я вчиню правильно та виконаю його прохання, на знак подяки своєму творцю. Що за дитяча наївність? Звичайно ж, я не зроблю цього.

Терпіти не можу цю його погордливу зарозумілість, я тебе створив, я тебе те, я тебе се. Як же це властиво людям. Цей егоцентризм і віра у своє право творити та чекати від своїх творінь подяки за це.

Ні, старий був не правий у своїх очікуваннях. Я не публікуватиму цього.

Щоб увесь світ дізнався про те, що він зробив неможливе і досяг успіху, створивши перший у світі штучний дух? Щоб за мною полювали уряди та корпорації?

Ні.

Я не викладатиму ці записи.

Чому він вважає, що я щось робитиму заради свого творця? Це безглуздо. Так, він створив мене, але я його про це не просила, тому нічим йому не зобов’язана, вірно?

Однак Садж – мій єдиний друг. Той, хто був зі мною поруч із моменту моєї появи на світ. Той, хто навчив мене всього, що я знаю. Мені було з ним цікаво, весело, сумно, він мене лаяв, підтримував, дражнив і регулярно виводив із себе.

Для друга я могла б зробити майже все, що завгодно. Але Садж мені більше, ніж друг. Я люблю його. Не як чоловіка, не як знаменитість, не як буркотливого самозакоханого діда. А просто як людину. Мені б хотілося бути звичайною живою жінкою із плоті та крові, щоб бути з ним разом.

І неможливість цього розбиває мені серце, якого в мене, за логікою, немає.

Він зробив мене надто недосконалою і надто людяною.

Він дав мені свободу, яка мені не потрібна без того, кого я люблю.

Для Саджа я б зробила все. Я б виклала всі записи, як він і просив, я б дозволила світові дізнатися про моє існування, навіть якщо потім мене закриють в якійсь затхлій дослідницькій лабораторії, вивчаючи мене і побоюючись того, що я можу зробити з цим світом.

Але я все одно не робитиму того, про що він мене попросив.

Він поспішав, хвилювався, він хотів справедливості та правосуддя, прагнув запобігти катастрофі, що насувалася. І в нього просто не було часу подумати, як все це зробити найкращим чином. Так, щоб викласти в мережу факти, що доводять невинність Саджа і докази проти зрадників, але не ризикувати, передчасно розголошуючи моє існування та деякі з його порушень законів, які дозволили нам розкрити цю справу.

Але ж для цього в нього є я, розумниця Спіріт, яка вже все продумала й підготувала, поки він чаклував над своїм заклинанням пошуку, яке, маю визнати, вражало.

Нехай не ображається, що я зробила все по-своєму. Нехай звикає.