Коли Андрій прийшов до її під'їзду, було ще зарано — десь хвилин на п'ятнадцять. На небі з'явилися перші хмари, вітер посилився. Та це хлопця не злякало. Він знав, що скоро прийде Діна й вони підуть до неї. А там, під дахом, не страшні ні злива, ні вітер.
Минуло двадцять хвилин. Діни все ще не було. Тільки з вікна на третьому поверсі, посміхаючись, виглядали дві молоді дівчини. Вони дивилися на Андрія, сміялися й не зводили з нього очей.
Андрій тим часом чекав і думав про те, що скоро вона прийде й вони про все домовляться. А поки що він ходив під її вікнами.
Він дивився у небо, навколо себе, і в його голові визрівала ціла промова. Андрій весь час шепотів про себе слова кохання — ті слова, які часто казав сам собі, але так і не наважився промовити вголос їй:
«Боже! Я так тебе кохаю! Я жити без тебе не можу й не зможу. Не знаю чому, але саме ти... Я кохаю тебе дуже сильно. Якби ж мені тільки стільки щастя, щоб ти стала моєю. Насправді моєю. Я сумую за тобою, мені тебе не вистачає. Кожну хвилину хочу бути поруч із тобою!
Мені постійно сняться сни про тебе. Я лише про тебе й отримую думки, про тебе мрію. Хочу жити для тебе й заради тебе.
Хочу кохати тільки тебе одну!
Якби ж ти завжди була в моєму житті! Тримати тебе за руку, йти по життю поруч із тобою — ось моя головна та єдина мрія. Я кохаю тебе, Діно!
Я знаю... Знаю, що в тебе хтось є. Але я так тебе кохаю, що згоден чекати на тебе стільки, скільки треба.
Хочу тебе тут і зараз.
Хочу бачити твоє обличчя кожного дня поруч із собою.
Ти для мене важлива! Ти — моя кохана.
Ти кажеш, щоб я пошукав якусь іншу. Я не хочу іншу, я хочу тебе! Хочу бути з тобою назавжди.
Для мене твої очі — найкращі. Ти для мене бажана, моя єдина така на світі.
Кохаю тебе дуже-дуже. Не знаю як, але дуже міцно!
Не знаю, що ти скажеш. Хоча ні... Мабуть, знаю. Та все одно всі мої думки тільки про тебе.
Я дуже хочу, щоб ми були разом. Тільки не знаю, як усе це зробити.
Я дуже сильно тебе кохаю і життя без тебе не уявляю. Хочу, щоб ми завжди були разом.
Ти і я.
У тобі мені все подобається: і зовнішність, і характер. Усе-усе! Ти така чудова.
Ти в мене така єдина. Я тебе хочу! Хочу завжди бути з тобою, хочу цілувати й обіймати тільки тебе, моя радосте! Ти — моє життя! Моє щастя! Моє єдине кохання у цьому житті!
Кохаю тебе! Кохаю!»
Він без кінця думав про одне й те саме й не помічав, як хмари ставали темнішими, як падали перші краплі дощу і як із третього поверху на нього постійно дивилися дівочі очі.
#11870 в Любовні романи
#2527 в Короткий любовний роман
#4485 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.09.2024