Частина четверта. Розділ тридцять перший і останній

=

Розділ Тридцять перший

 Френк Сільвер мав флагманський корабель, який використовувався для перевезення рабів із Африки. Незважаючи на те, що корабель був швидкохідним, Метью вдалося його наздогнати завдяки шпигунській мережі Дрю Ліндсея і захопити без жодного пострілу через свою несподівану появу, а точніше напад. Ніхто з контрабандистів або піратів, що діють таємно чи явно, не міг передбачити таку підступну ходу від свого однодумця - господаря одного торгового судна серед інших, що з'явилося ніби незвідки. Тим більше, вони не знали, що через Дрю Ліндсея це сталося. Як і не знали що капітаном іншого корабля був чоловік якого Френк завдяки Чорнобороду вважав мерцем. Хоча за що йому дякувати цьому Чорнобороду, за те, що він його підвів? Не чекав він цього від нього.

Колишній капітан корабля промишляв у Карибському морі, нападаючи виключно на Іспанців, і  корабель дістався Дрю Ліндсею через якісь розбіжності.  Френк Сільвер не знаючи про це, природньо не чекав ніякої каверзи по відношенню до себе від старого приятеля і правильно робив тим більше того на борту корабля викупленому Дрю Ліндсеєм вже не було. Бо Дрю Ліндсей став капітаном.

- Капітане! Як ми вчинимо із заручниками?

- Якщо хочуть нехай забираються на всі чотири сторони.

- Крім нього - вказав Метью на Френка за підказкою Джона:

- Це та людина, що вам потрібна Метью

- Чудово - сказав Метью у відповідь, після чого відразу до нього підбіг один із матросів із запитанням про заручників

- Чому він на мене вказує? Дивно! Що йому потрібно? - питав себе Френк Сільвер який навіть не здогадувався хто той такий бо ніколи  до цього не бачив Метью в обличчя, а тільки  чув про нього від людей, які колись доповіли йому, що Кетрін після свого несподіваного зникнення раптом повернулася додому і тоді в її житті з'явився ще один його суперник. Він не хотів цьому вірити. Звичайно, Френку було цікаво побачити обличчя нового залицяльника Кетрін, щоб дізнатися, на кого вона його проміняла. Йому це було важливо, бо він вважав себе красенем хоч куди, що підтверджували його випадкові коханки, багато коханок. Через це він вважав себе найнеперевершенішим чоловіком на світі, уявивши лише себе гідним Кетрін.  Ось тому він не потерпів від неї відмови та і до неї, ніколи ні від кого відмову не отримував. Через це він її й переслідував, щоби завоювати. Але того дня, коли він мав намір почати свою атаку на дівчину, з'явився його суперник, який на кілька годин випередив його. Френк пам'ятав чоловіка, що крутився біля неї тоді, але обличчя як слід, розгледіти йому із-за відстані не вдалося.  Він хотів сам до неї підійти, щоб висловити їй свою радість щодо її благополучного повернення з рук викрадачів і висловити співчуття щодо її батька, який не повірив цьому дочці і з чуток вигнав її з дому. Що він знав із достовірних джерел.  Він хотів сказати їй тоді, що, незважаючи на це, сам він їй вірить навіть, незважаючи на її, не давню відмову від його пропозиції руки та серця. Та навіть не дивлячись на це, він має намір завоювати її прихильність до нього і його пропозиція залишається в силі. Але оскільки його місце зайняв інший, що сплутало всі його карти, він як тільки його побачив, вирішив  його усунути, тому і наказав стежити за ним, щоб здійснити задумане, але чужими руками. Так, щоб ніхто не подумав ні на нього, ні на будь-кого іншого потрібно, щоб це не виглядало як пересічне вбивство, яке призведе до розслідування, а випадковий напад бандитів. Він подумував наказати людині, яка шпигувала для нього вбити не потрібного суперника, але передумав, згадавши про свого приятеля Чорноборода, для якого мародерство та вбивство природня річ. Така людина не підведе його це точно. А виявилося…

- Знаєш мене? - спитав його той дивний чоловік, який вказував на нього пальцем, підійшовши до нього

- Ні

- А мусиш знати

- Чому? – насторожився Френк

- Тому що ти мене знаєш

- Вперше бачу

- Хм. Можливо - пауза - Можливо, ми зустрічаємося вперше, принаймні я з тобою, це вже точно скотина ти едака.

- За яким правом ви мене ображаєте?- обурився Френк, й підбадьорився, бо вирішив, що це якесь непорозуміння, про що він не промайнув сказати.

- Це ти непорозуміння! – відразу схопивши його за грудки, прошипів йому в обличчя незнайомець. Його погляд обпікав. В його очах плескалась така злість, що Френк злякався мимоволі сіпнувшись.

- Капітан заспокойтесь

- А, Джоне! - обернувся до нього Метью, хижо посміхнувшись йому, і знову глянувши в очі ворогові, промовив

- Джона то ти хочаб знаєш? - запитав він його, як слід смикнувши

- Ні

- Що? – заревів Метью. – На пам’ять скаржишся чи прикидаєшся? Твоя відповідь

- Ні-ні я його вже зустрічав - покопавшись у своїй пам'яті, вигукнув той. Незважаючи на таку обстановку Френк не втратив здатність швидко розуміти, бо боявся за своє життя.

- Де і коли?

- Він був серед тих, хто запідозрив мене у зникненні їхнього друга, такого собі Метью.

– І чому ж?

- Через Кетрін вона їх на мене навела, бо була тоді серед них.

- Чому вона це зробила?

- Я не питав, хоча думаю вона прийшла до цього висновку через те що одного разу опинилася в моїх руках не повіривши мені що я врятував її від піратів

- І як же вона була в твоїх руках? Ти спав із нею?

- З тією божевільною, на яку вона перетворилася тоді? Ні, я ще не вижив з розуму

- Чуєш розумник, а я там був?

- Ні, здається

-Так ні чи, здається, скажи так, щоб я зрозумів

- Вам краще знати

- Відповідай собака! - знов струснув його Метью

-Не був, не був

– А знаєш чому?

- Н-ні - став той заїкатися, нічого не розуміючи і вже, не знаючи чи відповідати йому на ці дивні питання, на які потрібно було в будь-якому разі відповідати, щоб не нарватися на ще більші неприємності…

- Бо я не міг прийти і знаєш чому?