Частина третя. Розділ двадцять третій

Розділ двадцять третій

Кетрін завдяки грошам і зв'язкам бабусі знайшла Річарда у Брістолі. Її пошуки увінчалися успіхом не тільки тому, що він часто брав там якір, а ще тому, що вона встигла до відплиття його корабля.

Бабуся згадала що її чоловік Стівен Хо знає цих людей - піратів, що видають себе за купців або купців, що промишляють піратством, хто їх розбере - бо оприлюднив себе, пустивши слух, що прибув з країн сонця, що сходить. Він зробив це з надією на те, що на нього вийдуть ті, у кого має бути частина карти. Зробив він це, бо його дід переписав карту, використовуючи ієрогліфи, замість англійських букв складених у слова, що вказують напрямок. Тому до нього і

звернулися, якось за допомогою ті пірати, щоб він їх ці ієрогліфи розшифрував. Стівен погодився за умови, що по-перше вони виявляться саме тими, кому ця карта передалася у спадок, а по-друге вони візьмуть його в команду, бо весь шлях він вказуватиме по ходу справи, за що вони розділять з ним скарби порівну. І якщо вони не згодні, нехай шукають іншу людину, здатну розшифрувати ієрогліфи, але тільки про цю карту знатимуть тоді всі кому не лінь. І не тому що він про це розповість, а тому що їм доведеться шукати іншого провідника за чесність якого ніхто не зможе поручитися і який забажає викрасти її або хтось інший на його місці до кого дійде чутка про їх пошук людини, яка знає корейську мову і причину пошуку.  Через свою жадібність вони хотіли його змусити поступитися, але він, використовуючи бойову майстерність, легко їх здолав. Визнавши його перевагу в бійці, вони погодилися на його умови, тим більше що така людина як він їм би не завадила.

Та й виявився він несподівано тією людиною, яку назвав їм їх дід, про долю якої переживав і сподівався дізнатися, що ця людина жива.

Дізнавшись про те, що вони вийшли на людину, яка не просто володіє корейською мовою, а й скидає на ту людину, їх дід  відпустив їх, довіривши такий цінний документ із зазначенням, щоб вони, не афішуючи його ім'я довідалися хто той такий, показавши малюнок який би та людина взнала. Та й аргументи його були розумні.

Але коли один із піратів збирався розраховуватись за обід в одній забігайлівці, де вони зустрілися, один спритний хлопчина чотирнадцяти років зумів вкрасти ту карту. Вони не одразу це виявили і як тільки вони це зрозуміли, погналися за хлопцем тільки того й слід простив.

Стівен Хо не пішов за ними впевнений у тому що з хлопцем вони впораються, але якби він знав що той хлопчина друг Кетрін та й з нею був би знайомий, він би не був би настільки байдужим, а подальші події склалися б по іншому.

І ось Кетрін знову зустрівшись на життєвому шляху з Річардом Блейком розповіла йому, з якою метою його шукала і що їм потрібно об'єднати зусилля на пошуки втрачених скарбів, бо кожен з них має частину карти, а свою вона не збирається йому дарувати. Вона показала йому коробочку з малюнком, а де сама карта, йому не потрібно знати, головне, що вона є в надійному місці. Тож нехай і не сподівається її знайти та вкрасти.

А надійне місце було людина на ім'я Стівен Хо, зустріч з яким організувала її бабуся.

Карту цю вирішила йому віддати на збереження саме Кетрін, дізнавшись, що він теж вирушає в плавання, на пошуки скарбів, заздалегідь домовившись про це з піратами, коли ті повернуть карту собі і знову зв'яжуться з ним. Та й як вони могли здогадатися, що Пітер Хо був її дідусем.

Так як у Кетрін все ж таки була більша частина карти, Річард припустив що вона знає що це за скарби такі, а точніше звідки вони взялися у того хто їх так давно і надійно сховав. І найголовніше, звідки вони взялися?

- Від мого дідуся. Ця карта передавалася у спадок

- Від якого ще дідуся? - відповів він - Від куди у багатіїв знатного роду карта?

- Мій дідусь він не із знатного роду

- У сенсі?

- Він офіційно не є моїм дідусем. Я про нього тільки нещодавно дізналася.

- І як же його звуть - дівчина промовчала - чи не Пітер Хо випадково?

У дівчини від потрясіння округлилися очі, а на обличчі було написано переляк

- Від якого ще Стівена Хо?

- Від твого дідуся, він твій дідусь чи не так? Втім, можеш не казати, бо це логічно, що це він. Все сходиться, бо це він розірвав навпіл карту, коли віддав половину моєму дідові. А другу частину значить передав тобі, раз вона в тебе. Та й розпитував він нас про діда, коли ми його знайшли. Мій дід шукав другу частину карти все життя, але так і не знайшов. Тому поклав це завдання на нас. Але й ми як і він не знали у кого вона може бути, а єдиний хто це знав це був Пітер Хо. Але його і слід простиг, а про його долю мій дід і не міг дізнатися, адже знав тільки його ім'я і що його предком був кореєць, адже той сам йому про це сказав. Дід доручив знайти Пітера Хо в тій забігайлівці, в яку ми зайшли після знайомства з тобою і в якій, за словами Пітера Хо, він був частим гостем колись. Дід припустив що якщо він ще живий, а через роки втративши його з виду про нього забули як друзі так і вороги, значить, він може цілком повернутися, принаймні, ризикнути це зробити вийшовши зі своєї нори. І ми його знайшли, нам пощастило випадково, адже Стівен Хо тільки недавно з'явився не називаючи свого імені, пустивши слух, що він кореєць. Так ми його й знайшли, запитавши його ім'я. А він запитав у нас, чи не знаємо ми людину на ім'я Шон Бдейк? Ми відповіли, що він наш із братом дід і що він тяжко хворий, тому не може з ним зустрітися, хіба що він сам його відвідає. Стівен Хо з ним зустрівся, а  на питання де друга частина карти, відповів що якщо раз мій дід так і не знайшов людину, що володіє нею, завдяки малюнку який вкаже на нього він все ж таки не скаже хто та людина. З усмішкою він додав, що якщо та людина захоче сама зустрітися з нами, вона нас знайде.

І ось Кетрін ти схотіла зустрітися зі мною. Де картка? Дай мені її – не терплячим жестом простягнувши руку Річард зажадав другу частину карти.

- А якщо я віддам, ти будеш моїм партнером у пошуку скарбів?