Частина третя. Розділ двадцять другий

=

Розділ двадцять другий

- Кетрін скажи дитино, якби в тебе виявився предмет, який привів би тебе до скарбів, як би ти вчинила?

- Я б використала його для того, щоб їх знайти

- Навіщо?

- Я б роздала їх бідним, жебракам. Відкрила б притулок.

- Ти б їх всі роздала?

– Ні. Якусь частину я б вклала, в якусь прибуткову справу.

- Навіщо?

- Щоб у мене завжди були гроші, щоб не бідувати і таким чином, я знала б, що завжди допоможу нужденним.

- Добре. А якщо цей скарб зароблено нечесним шляхом?

- Я думаю, добрі справи, на які воно піде, покриє все  те зло, через яке воно було придбано. Бабуся до чого ці дивні питання?

- Приблизно також відповів твій батько колись. Ваші погляди щодо цього збігаються. А ось чи збігатимуться вони з іншим моїм запитанням?

- З яким?

- Якби цей предмет належав не чужій тобі людині, ти прийняла б цого?

-Тобі бабуся?

- Мені

- Звичайно, прийняла б

- Але ж він, вкаже шлях до скарбів здобутими кров'ю!

- Бабуся, але ж це не ти робила це

- Ні, не я. І все-таки, можливо, це робив твій предок або той, хто вказав йому шлях до збагачення.

- Мій предок? Але мій предок не міг бути розбійником, адже наш рід нехай тепер і збіднілий, веде свою лінію ще з давніх-давен, коли мій предок отримав титул від короля.

- По дідусевій лінії Кетрін. А по моїй, жінки отримували цей титул, виходячи заміж.

- Ну то й що. Я теж, як і ти вийшла заміж за графа ставши, таким чином, графинею - заперечила Кетрін, з сумом згадавши про чоловіка.

- Ні, не  як я. На відміну від мене в тебе вистачило хоробрості піти проти батька і вийти заміж по коханню за людину, яка несподівано виявився графом на відміну від Френка.

- Але Френк теж був би графом

- Так, але його предки купили цей титул, як і вирішили купити тебе точніше твоє прізвище одруживши його з тобою. Це його ціль. Він поставив за мету будь що одружитися з тобою, що видно з того як він з тобою вчинив.

- Мета? Так ось чому я стала його заручницею? Ну звичайно, він не рятував мене, а ніби викрав, щоб зламати. Тим паче через втрату чоловіка мені було байдуже, що зі мною відбувається. Може він налаштував і батька проти мене, що  він так завзято хоче, щоб я вийшла за нього заміж. Який батько не переживатиме за свою дочку, яка потрапила в халепу?

- Він переживає Кетрін. Просто він радий, що Френк хоче на тобі одружитися, незважаючи ні на що. Він вважає, що Френком керують щирі почуття. До того ж мій син знає, що крім Френка більше ніхто не погодиться взяти тебе за дружину, а, одружившись з тобою, він врятує твою честь. Як же відкинутий наречений стане твоїм чоловіком. Але мій син не мав рації з самого початку, ще тоді коли ви були дітьми, погодившись на ваш союз, щоб врятувати фінансове становище сім'ї. Я пропонувала йому тоді вихід з цього становища а саме  прийняти предмет який привів би його до багатства і таким чином врятував би тебе від небажаного шлюбу, але він відмовився.

-Відмовився! Але чому?

 - Тому що той предмет належав твоєму дідові.

Маминому батькові?! Але звідки він у нього? Як таке, можливо - дивувалася Кетрін - адже мама теж з благородної родини

- Ні, я не говорю про батька невітки, я говорю про батька мого сина.

- Татуся? Але дідусь…

- Як ти і сказала, веде рід, з давніх часів передаючи титул даний королем з покоління в покоління, а отже, він не може бути пов'язаний із розбійниками. І він вважається моїм чоловіком, а отже, твоїм дідусем.

- Як це вважається? – вражено вигукнула Кетрін

- Але він таким не є. Твій дідусь інша людина. Людина, яка народила твого батька, для людей не є моїм чоловіком.

– Що! Що ви таке кажете бабуся?

- Так, як це не дивно, але це так. Я приховувала це багато років, доки не розповіла твоєму батькові правду і не тільки щоб врятувати тебе, розповівши, звідки той предмет у мене з’явився, але й тому, що твій справжній дідусь просив мене передати цей предмет своєму синові – твоєму батькові Кетрін.  - бачачи, що дівчина вражено мовчить, спитала-

- Бачу, ти шокована. Я можу продовжити Кетрін чи ти не в змозі перетравити таку інформацію у своїй голові?

- Я. - Кетрін нервово проковтнула - Я... Значить, батько відмовився тому, що вважав свого справжнього батька розбійником?

- Він не був розбійником на відміну від свого діда твого прадіда Кетрін. І саме від твого прадіда дістався той предмет. Твій дідусь справжній дідусь казав мені, що його дід – твій прадід дівчинко моя не винен у крові жертв здобутих скарбів про які  розповів капітан – ватажок розбійників. І я йому вірю. Вірю, що руки його діда не були в крові. Але твій батько мені не повірив. І не захотів прийняти предмет, що вказує шлях до скарбів, не дивлячись на раніше сказане твердження, що добрі справи очистять скарби, здобуті неправедним шляхом. Ось чому я ставила тобі ті дивні запитання. Навіть заради тебе він не прийняв того предмета.

- Про яких розбійників ви кажете?

- Знаю, що шокую тебе ще більше, але відповім на твоє запитання. Про піратів я говорю тобі про піратів.

- Про піратів?  Чому пірати?

- У твого прадіда не було іншого виходу. Він втік зі своєї країни і єдиний вихід, щоб якось вижити було приєднання до піратів. То ти б теж не прийняла такий предмет?

- Я вірю, тобі бабуся, вірю, що мій д ... той чоловік казав тобі правду. Звісно, ​​я б його прийняла.

- Я розумію, що ти не можеш назвати його дідом, і не звинувачую тебе, але те, що ти погоджуєшся прийняти річ колись належну йому, це говорить багато про що. Ти зробила мене щасливою Кетрін - сказала їй бабуся, з вдячністю міцно стиснувши кисті їїскладених на колінах рук

- Дякую тобі Кетрін моя онучка - сказала вона, не встаючи, швидко вклавши той предмет, який з'явився ніби не звідки, в руки Кетрін.