Частина друга. Розділ чотирнадцятийтий

=

Розділ чотирнадцятий

Пройшло вже чимало часу відколи Кетрін знайшла «нову сім'ю».  Так допомагаючи по господарству, граючи з дітьми, одного разу, коли вона з усіма домочадцями пекла пироги, несподівано у неї виникла ідея продавати їх не тільки як товар на ринку, а й як обід, під час важкого трудового дня, розносячи відповідно до замовлення в ту чи іншу точку. Тільки спочатку потрібно було зробити так, щоб ці замовлення надходили. А хто дасть найкращу рекламу, якщо не діти, яких вона збиралася цими пирогами частувати. При тому, що саме завдяки дитині точніше одному з братів Джона ця ідея спала їй на думку.

Виклавши з печі чергову партію рум'яних пирогів на стіл, і замінивши її наступною, Кетрін уже закінчувала доробляти останню, коли помітила маленьку ручку дитини потай з-під столу, що тяглася за апетитним шматком. Вона тихенько підійшла до укриття і, зазирнувши туди, побачила Мартіна - чотирирічного шибеника  який з апетитом уплітав свій трофей.

- Хто це у нас тут? - посміхнулася вона йому і нахилившись, підняла його з підлоги.  – Хто це у нас забруднився? - запитала вона його, саджаючи на стільчик, і витираючи забруднені ручки і личко дитини який, зовсім не соромлячись її, продовжував жувати те, що насилу дістав.

- Скажи мені маленький ти, чому без дозволу взяв пиріг? Ти міг би тільки попросити у мене шматочок, і я б тобі його дала. Хіба не знаєш, як називається твій вчинок? - хлопчик енергійно закивав головою

- Що, правда, не знаєш? – дитина знову заперечливо закивала

- Це називається злодійством – хіба тобі про це не говорили? - знову заперечливийий кивок.

- Чому?! - дівчина здивовано підняла одну брову. - Ти вперше так вчинив так? - настала невелика пауза. Видно було, що хлопчик не знаючи, що відповісти, трохи задумався, а наступної миті на знак згоди радісно і дуже енергійно закивав.

Кетрін вирішила не викривати його в брехні і сподіваючись на його подальшу розсудливість попередила:

- Ну що ж ти хлопчик тямущий а значить прислухаєшся до того, що я тобі скажу. Ти ж слухняний хлопчик? – дитина, погоджуючись, охоче знову закивала головою. Кетрін посміхнулася.

- Сьогодні Мартін тобі зі здобиччю дуже пощастило - дитина задоволено кивнула - Але не тому, що ти її здобув, а тому що ти її здобув саме в мене, тобто вкрав. І очевидно, тобі це сподобалося. Але дивись, якщо будеш далі так чинити, то звикнеш красти і навіть полюбиш цей нечесний промисел. А це означає, що відбиратимеш пироги, та що там пироги, все підряд уже у чесних добрих людей як твоя мама. Ти ж не хочеш, щоб так чинили з твоєю мамою?  - хлопчик заперечливо похитав головою.

- Не робитимеш так більше?

- Не робитиму... - покаянно прошепотів Мартін

- От і розумниця - похвалила його Кетрін - А на знак того, що я тобі вірю ось тобі ще пиріжок - Не підведи мене. Добре?

- Так! – радісно погодився хлопчик.

Всі, хто спостерігав цю сцену, повідкривали роти від подиву, стверджуючи, що Мартін ніколи нікого не слухався. Як виявилося, тому, що всі тільки те й робили, що кричали на нього, коли він пустує. Так як Кетрін, ніхто з ним не спілкувався, не пояснював що до чого, не розуміючи, що дитині всього лише потрібна було увага тобто просто спокійно пояснити, що він робить не так і дати зрозуміти, що йому довіряють.

З того часу так всі й почали робити. Наприклад, якщо Мартін щось попросить, а йому це не дозволяли то завжди пояснювали чому і це «чому» як правило було: не можна їсти смачненьке на голодний шлунок, а то животик заболить і т.д і т.п. А одного разу був наведений такий аргумент, як терпіння, тобто Мартіну потрібно було лише трохи потерпіти, а належна йому порція смакоти нікуди не дінеться і на відміну від інших дітей - сиріт або з будь-якої бідної сім'ї він отримає її завжди.

- А що це таке бідна сім'я та сирота?  - спитав Мартін.

- Сирота це означає залишитися без мами та тата – відповів старший від нього на п'ять років брат

- А бідний може стати жебраком

- А що таке жебрак?

- Жебрак це коли немає вдома та сім'ї – влізла з відповіддю одна з сестер, і жартома клацнула Мартіна по носі.

- Чому?

- Що чому?

- Чому немає вдома та сім'ї?

- Будинок згорів і всі померли - пожартувала сестра не подумавши, і Мартін розплакався.

В результаті його довго не могли заспокоїти, а винуватицю злогожарта лаяли.

Після цього випадку вразливий хлопчик став ділитися своєю порцією окрім своїх друзів і з іншими дітьми, а бувало, і зовсім її віддавав, зберігаючи для жебраків. Звичайно, ця його доброчесність ні для кого не була секретом, адже милостиною ніхто в сім'ї не сурався і хлопчиком дуже пишалися, ось тоді Кетрін, і спало на думку пекти пироги для тих, хто міг заплатити, а деяку частину виручених грошей роздавати неімущим.