Частина перша. Розділ сьомий

 РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Кетрін, залишившись одна в каюті, гірко заплакала. Вона оплакувала свою долю.

То їй нав'язують заміжжя, і вона повинна боротися проти цього, адже вона не любила свого нареченого. Звичайно, залишалася надія, що кохання прийде потім, але вона знала, що не зможе полюбити такого як він: жорстокого, егоїстичного, самовдоволеного, самозакоханого, зарозумілого та лицемірного. Вона казала батькам, що він жорстокий з рабами, що він чинить несправедливо з ними, але вони не вірили їй або не хотіли повірити. Вона казала їм, що він може бути несправедливий і щодо майбутньої дружини немає ніякої гарантії, що буде навпаки, але вони відмахувалися від цього доказу.

І звідки ти це взяла? – питали вони

- Наприклад, одного разу, коли ми відвідали подружжя Сільвер, Френк запросив мене прогулятися з ним. Під час нашої прогулянки він помітив, що якийсь раб зробив помилку в тому, що йому доручили, і наказав побити його.

-Отже, на те була вагома причина Кетрін - сказав їй батько

– Кожен має право на помилку. Цей раб благав не бити його, що він виправиться, але ніхто не слухав.

- Кетрін він господар, а той лише раб

- Раб теж людина. Адже ви не б'єте рабів навіть за найменшу провину.

- Кетрін у нас свій порядок, а у них свій і залишимо це

- Ні, я небажаю виходити за нього - тупнула ногою Кетрін - Доречі він вважає вільних чорних чоловіків і жінок рабами і ловить їх

- Я не бажаю слухати ці плітки Кетрін

- Але це не плітки татусю, він сам мені про це сказав

- І навіщо це йому знадобилося? Дозволь тебе спитати

- «Навіщо ви мені це кажете?» запитала я його тоді на що він відповів

- «Кетрін не будьте дитиною, ви ж самі повинні розуміти, що всі нігери раби, вони створені для цього. Якби це було інакше їх би ніколи не поработили можливо тому що ніхто не знав би про їхнє існування, а можливо тому, що вони не були б дикунами. Вони дурні Кетрін на відміну від нас білих, що створили цивілізацію, вони лише створили племена дикі племена які існували так вони лише створили племена дикі племена розуму яким не вистачило розуму просунутися далі того жалюгідного існування в якому вони перебувають»

- «І хай би жили як уміли.» - Сказала я тоді. «Вони нікого не чіпали. Навіщо треба було їх чіпати? А коли вже торкнулися, то розповіли б їм про цивілізований світ. Можливо, вони б захотіли дізнатися про нього і таким чином проявили б свій розум. А цей цивілізований світ, який вважає себе вищим за інших, саме він виявив дикість, вчинивши так по відношенню до них. Не давши навіть можливості проявити себе.

Як же вона просила, як багато разів умовляла батьків не видавати її заміж знаходячи все нові й нові причини, але у них на це незмінно була одна відповідь:

світ, який вважає собі вищим за інших, саме він виявив дикість, вчинивши так по відношенню до них. Не дав навіть можливості виявити себе.

Як же вона просила, як багато разів умовляла батьків не видавати її заміж, знаходячи все нові й нові причини, але у них на це незмінно був один відповідь:

- У нашому роді існує традиція, видавати дочок заміж за того чоловіка якого їй оберуть і в ту родину, яка погодиться її прийняти.  Сильвери до того ж багаті, дуже багаті, а нам потрібно покращити фінансове становище

Їй залишилося одне - змиритися, але вона вдала, що змирилася.

Вже зовсім небагато залишалося до весілля якихось півмісяця.

У день весілля під час вінчання на запитання священика бажає, чи вона одружитися, вона збиралася відповісти відмовою, тому що любить свого друга Джона. Вона і справді, любила його як друга, але іншим цього знати не слід.

І даремно що він злодій вона любить його, а не Френка ось що всім слід знати. Так, це буде скандал, а цього вона і хоче.

А якщо Френк захоче помститися хай тільки спробує.

І ось, будь ласка, напророкувала, Джон пропав, правда і вона теж.

Бідний Джон. Він зростав тямущим хлопчиком. Вона дружила з ним із самого дитинства. Хлопчик ріс у бідному кварталі. Вона досих пір пам'ятає, як ще тоді в дитинстві, вперше побачивши його (він з нею зіткнувся, коли кудись біг), пошкодувала і вмовила батьків, щоб він приходив до них у маєток за продуктами, що залишилися з панського столу.  Шлях пішки був не близький, тому він приходив туди зі своєю старшою сестрою. Або ж Кетрін, з'являючись у місті, у будинку, в якому пройшло її дитинство – одразу відвідувала його, після чого він сам навідувався до неї. Але в міру того, як Кетрін росла звичайно, батьки не схвалювали того, що вона спілкувалася з ним, і забороняли їй це робити, але вона завжди знаходила спосіб втекти до нього. Його батьки завжди були добрі до неї і ніколи не перешкоджали їхньому спілкуванню і тому їй подобалися. Коли йому було десять років, помер його батько – головний годувальник сім'ї, залишивши напризволяще дружину та сімох дітей. Після його смерті їм дуже важко довелося в житті, хоча й до цього було нелегко. Найстарші діти були дівчинки, одну з них взяли служницею до будинку з невеликою платнею, тому вона не могла гідним чином забезпечити велику родину, так як це зробив би старший синякби він був. Тому Джон рано зрозумів, який тягар на нього ліг нехай він і був середньою дитиною, але найстаршим із хлопчиків. Наймолодшому не виповнився і рік. Джон почав працювати, але гроші, які йому платили, не могли врятувати сім'ю від злиднів, тому він почав потихеньку красти, поки не навчився це робити майстерно. А коли він зрозумів, що це найлегший заробіток, він покинув роботу яка в нього а той час була. . Коли про це дізналася його мати, з нею мало не стався удар, тому він знову знайшов роботу і за останні п'ять років поміняв її не одну незалежно від доходу, оскільки злодійські нахили давалися взнаки.

- Якби він не крав, то не потрапив би в біду. Втім, не така вже біда стати юнгою - подумала Кетрін. - Головне він перестане красти і поступово забуде, як це робиться – втішала вона себе.