Частина перша. Розділ п'ятий

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

Коли Кетрін почула про якийсь папір, який нібито вкрав Джон і передав їй, і загрозу на свою адресу вона дуже злякалася як за себе, так і за Джона він нічого їй не передавав, не кажучи вже про якийсь там папір. А от якби передав, вона була би ще в  більшій небезпеці, ніж він, адже папір напевно містить таку інформацію, яку їй не слід знати. Добре, що він нічого їй не передав, адже тоді її життя було б справді у великій небезпеці. Спробуй, доведи, що вона не прочитала той папір. А те чого немає, того немає.  Але не встигла Кетрін полегшено зітхнути, як здоров’як згадав про квіти, що її насторожило.

- Точно квіти - майнула у неї здогадка, і вона стрімголов кинулася до кошика.

Цей Джек згадав, що бачив Кетрін у той момент, коли вона з Джоном збирала квіти назад у кошик. Він бачив їх разом. Ось чому він думає, що папір у неї. Тільки він не знає, що вона сама про це нічого не знала, адже її про це забув попередити Джон і, напевно, спеціально. Адже Джон знає, що вона б нічого в нього не взяла. Не можна приймати крадене адже це гріх. Чому? Та тому, що вона стала б тоді його співучасницею хай і мимоволі такою ж злодійкою, як і він сам.

Джон бідний хлопчик і краде, щоби прогодувати сім'ю, хоча це його не виправдовує. Можна ж влаштуватися на роботу і припинити красти. Вона йому не раз про це говорила, але це видно у ньго в крові.

- Але навіщо йому папір, який його не прогодує - дивувалась Кетрін, виймаючи квіти з кошика, щоб виявити папір на його дні, але його там не виявилося. Кетрін розгублено заморгала, не знаючи радіти їй чи плакати. Вона перевела здивований погляд із кошика на квіти і з ще більшим подивом виявила краєчок паперу між трояндами. Вона взялася за куточок паперу і витягла його. Кетрін приголомшено подивилася на ньго. Папір був складений у кілька разів, тому вийшов меншого розміру, ніж був насправді. Папір був тонкий і пожовклий від часу, так що здавалося, він розсиплеться на мільйони золотих крупинок. Дівчині здалося, що він палить їй руки бо через ньго всі неприємності. Їй слід було б повернути папір Джеку, щоб він відпустив Джона, але вона розуміла, що ніхто їй не повірить, якщо вона скаже, що не переглядала її, бо нитка,  яка стягувала папір, була розірвана колючками троянд.

Кетрін зібралася викинути папір у сіно, але, помітивши чиюсь тінь, поспіхом сховала її в ліф своєї сукні.

- Що це раптом Ви вирішили зайнятися квітами? - Почула Кетрін і обернулася.

- Ах, це Ви? - здивувалася вона, чомусь забувши про незнайомця. Втім, його ім'я вона вже знала.

- Звичайно я - засміявся Річард - чи Ви чекали на когось іншого?

- Іншого?! - Здивовано перепитала вона - Я і Вас не чекала

- А що так, я вам не подобаюсь? – посміхнувся він

- А чому раптом Ви повинні мені повинні сподобатися? Я вас не знаю

- Ну це можна виправити

– Що виправити? Ви думаєте, можна керувати почуттями інших всупереч їх волі?

- О ні, не можна, Ви маєте рацію, але для початку ми повинні дізнатися один одного, а потім я Вам сподобаюся, ви вже мені повірте - засміявся він

- Що? Це нечувана зухвалість. Та як Ви смієте?

- Смію, дорогенька смію. Ви сама мені сказали, що я не можу Вам сподобатися, оскільки Ви мене не знаєте. Поки не знаєте, смію помітити, але ще буде час надолужити втрачене.

- Який зухвалець - подумала дівчина - "Доргуша", "Я Вам сподобаюся", "Ще буде час надолужити втрачене". Стоп про що це він?

-…Я чекаю… - у голосі незнайомця почулося нетерпіння. Кетрін розгублено подивилася на нього і з здивуванням побачила простягнуту до неї  долоню.

-Що?! - Перепитала вона, повертаючись до реальності зі світу думок.

-Я ж сказав папір - роздратовано відповів він - негайно

-У мене немає жодного паперу

-Ви брешете

-Я кажу правду - зухвало відповіла вона, піднявши підборіддя

- Правду?! - Здивувався Річард - Я дивлюся Вам наплювати на хлопця. Зізнатися це мене дивує, адже повам не скажеш. Втім, зовнішність буває оманлива. Ви виявляється, жадібна натура, якщо вирішили заволодіти вигідною інформацією, переступаючи через усіх і вся. Одне Ви неврахували, що, дізнавшись про цю інформацію, Ви стаєте небажаним свідком, а свідки довго не живуть, Ви повинні знати про це.

- Ви помиляєтесь на мій рахунок. Мені не байдуже

- Якщо так тоді віддайте папір.

- І ви відпустите його?

- Ні, але чим швидше Ви віддасте папір, тим вірніше Ви його врятуєте.

- Його хочуть вбити?

- Ні, звісно. Ви ж чули, що він буде юнгою, тож нам це робити невигідно. Поки що невигідно. Будь-якого матроса можна завжди замінити, якщо виникне необхідність. Проте почнуть шукати Вас, якщо вже не почали, а коли знайдуть, не стануть з Вами церемонитися, так як я, а перейдуть відразу до дії, якщо Ви не зізнаєтесь де папір. Наприклад, з Вами вчинять як із простою вуличною дівкою, я думаю, що Ви розумієте, про що це я Вам говорю. Навіть якщо Ви і добровільно віддасте папір, все одно з Вами так вчинять, а потім на Вас чекає шибениця або ходіння по дошці.

- Мене зґвалтують та вб'ють? - злякалася Кетрін

- Якщо Ви не віддасте мені папір.

- А як же Джон?

- Якщо він не стане свідком наприклад Вашої смерті, то його вбивати не будуть. І якщо, звичайно, він не встиг прочитати папір.

- Він не встиг.

- На відміну від Вас

- Я теж його не читала

- Добре. А тепер віддайте мені папір – наказав Річард

Мить Кетрін вагалася, але потім просунула руку в ліф сукні дістала папір і рішуче віддала його незнайомцю.

- Беріть…

- Річард. Моє ім'я Річард

- Річард - роздратовано додала вона

Як тільки в руках Річарда опинився папір, він помітив остаточно розірвану нитку, що його скріпляла.

Значить ви стверджуєте, що не знайомі із вмістом цього паперу?

- Звісно це так - впевнено відповіла Кетрін

- Чому ж тоді він розірваний? - Річард продемонстрував їй папір