Розділ 14.

Володимир

Два тижні тому, коли Катя сказала, що вагітна, Марта пішла від мене. Я підозрював, що вона зробить саме так, але брехати не хотів. Рано чи пізно Марта б все дізналася,  і тоді було б тільки гірше.

Звичайно, я міг би нічого їй не казати і продовжувати будувати з нею стосунки на цій брехні, як роблять багато чоловіків, але я так не міг. Вирішив все розповісти і тим самим все зруйнував.

В той вечір напився до втрати пульсу. Ледве очі відкрив вранці. Добре, що це була субота і не треба було на роботу.

Всі вихідні я провалявся в квартирі. Спочатку вмирав від головного болю, а потім, від думки, що більше ніколи не буду з коханою жінкою.

Дивно, що за два дні, не було ні одного дзвінка з роботи. І вбивця підозріло затих. До мене закралася думка, що цей виродок звалив з міста. Поїхав шукати нових жертв. Легше від цього не було, адже він і далі розгулював на волі.

З понеділка я вирішив поспілкуватися з Сергієм. Хлопці роздобули адресу його автосервісу і я особисто направився туди. Але там на мене чекало глибоке розчарування. Його колишні підлеглі повідомили, що Сергій, декілька днів тому, продав автосервіс і збирався виїхати з міста.

Дізнавшись його домашню адресу я швидко помчав туди, але запізнився. Двері мені ніхто не відчинив, і я подумав, що він вже поїхав. Навіть зібрався вже йти, як двері з сусідньої квартири відчинилися і звідти виглянула жінка років шістдесяти.

Вона сказала, що вчора ввечері бачила Сергія і ще якогось хлопця. Вони виходили з квартири і розмовляли на підвищених тонах. Я залишив їй свій номер, на випадок, якщо він повернеться і попросив зателефонувати.

Потім, щоб дарма не витрачати часу, поїхав у клініку, де працювала мама Марти. В головного лікаря дізнався ім’я і прізвище новенької психологині і той факт, що вона звільнилася тиждень тому.

Сказати, що я був здивований – не сказати нічого. Виявилось, що про дівчину, з якою зустрічався пів року я нічого не знав. Коли ми з нею познайомились, вона працювала в музеї екскурсоводом. Така врівноважена, стримана, симпатична і завжди усміхнена.

Саме Катя проходила свідком в справі викрадення якоїсь древньої дорогоцінної прикраси. Завдяки її показам, нам вдалося зловити викрадача і посадити його у в’язницю.

Про те, що вона має диплом психолога я не знав, як і про те, що в неї є брат. Прямо від лікарні я поїхав до неї додому. Телефонувати не став. Не хотів налякати, а ще мені просто необхідно було перевірити все самому.

Двері в квартиру відімкнув своїм ключем. Добре, що не встиг його повернути, тому що тоді він мені дуже пригодився.

Опинившись в квартирі я відразу почув підозрілий шум. Потім, з вітальні показався силует молодого хлопця, який побачивши мене просто вистрибнув у вікно. Я вискочив слідом за ним, але він, мов крізь землю провалився.

Спершу я подумав, що це її коханець. Навіть, промайнула думка, що вагітна вона від нього. Дістав телефон і набрав її номер. Абонент не зміг прийняти мій виклик. Я повернувся і почав нишпорити по квартирі. До останнього не міг повірити, що моя колишня дівчина – злодійка і брехуха, яка стільки часу водила мене за ніс.

Картину я знайшов у сховищі під підлогою. Три рази переглянув кожен закуток і тільки на четвертий раз, коли я присів на диван, в очі кинувся невеликий виступаючий горбик на килимі. Коли я його загорнув, відразу натрапив на сховище.

Я все ще не міг повірити, що це відбувається зі мною! Навколо одна брехня і нерозуміння. Відкидати, той факт, що матір моєї майбутньої дитини – злодійка, було безглуздо, але я хапався за будь які спроби, щоб довести протилежне.

Останньою краплею стало те, що сусідка Марти – Миронівна впізнала Катю по фотографії. Вона була впевнена, що бачила дівчину, коли та виходила з квартири, напередодні пограбування. Але вона нічого з неї не виносила.

Отже, мої здогадки підтвердились, і той хлопець, що так раптово втік з квартири Каті – її спільник. Швидше за все, вона просто передала картину через вікно, а сама, майже непомітно, вийшла через двері. Тільки, от, не врахувала, що Миронівна все бачила.

По закону, я більше не мав права вести цю справу, тому передав її Жарову. Основним завдання було – знайти Катю. ЇЇ телефон і далі був вимкнений. Думаю, спільник встиг її попередити і вони разом залягли на дно.

Я ніяк не міг зрозуміти, навіщо їй ця картина. Заради грошей?

Але тоді, як вона дізналась про її цінність? І як знайшла той портрет? А ще я хотів подивитись їй в очі і запитати чию дитину вона носить?

В мене залишилось ще багато запитань, на які я вже ніколи не знайду відповідей, тому що Каті - більше немає. Вона мертва.