Володимир
Господи! Ну чому ця ненормальна знову звалилась на мою голову? Я тільки відпустив цю ситуацію, знайшов дівчину симпатичну, тиху, спокійну, розуміючу, без тарганів в голові. Катя, звичайно зовсім не схожа на Марту, але якась надійніша, чи що? Я в ній впевнений. Впевнений, що вона не зірветься з вітром і не зникне в чужому місті. А ця?
Покинути все і всіх і чкурнути світ за очі…. Для чого? Чи до кого? Невже не можна було попередити чи хоча б повідомити?
Я мало не збожеволів, коли вона зникла. В квартиру до неї увірвався, матір налякав, яка виявляється теж, ні сном ні духом про раптове зникнення доньки.
З роботи всіх підняв і вислідкував її за номером телефону.
Знаєте де вона була? В Одесі! В Одесі, чорт забирай!!!
Я спочатку не повірив. Ну різне ж може трапитись. Може телефон загубила.
Може викрали? От, коли в голову закралась підозра про викрадення, мені мало дах не знесло.
Я знову помчався до її матері. Хотів дізнатися чи немає вона нікого знайомого в Одесі, чи, можливо, родичів яких. Тоді її мама розповіла, що має там сестру. Навіть адресу назвала. І я, найближчим рейсом, навіть не роздумуючи, полетів за нею.
В голові купа думок і запитань. Невже вона настільки не хотіла знайомитись з моїми друзями і сім’єю, що саме в цей вечір зникла? Ніби, все добре було.
Хлопці пробили її місцезнаходження, яке співпадало з адресою, яку дала мені Ольга Василівна. Вламуватись до неї в квартиру я не хотів, тому вирішив почекати до ранку.
Моя мила Мартуня, у всій своїй красі з’явилася з-за дверей під’їзду ціла і неушкоджена.
Я слідкував за нею весь день. Бачив все, що вона робить. Он вона вийшла з магазину зв’язку. Що вона там робила? А, купила нову сім карту, щоб швидше позбутися від нав’язливого чоловіка, від якого вже встигла побачити купу пропущених і повідомлень. Хоч би на одне відповіла, стерва….
Комусь телефонує, розмовляє швидко і дуже зосереджено. Потім повертається на квартиру. Я, звичайно, слідом.
Так і пас її весь день і дізнався багато цікавого.
Квартиру хоче зняти моя самостійна дівчинка. А ще, зробити фальшиві документи. Оце було справді цікаво! Пробив я одну адресу по своїх каналах і дізнався чим займається продавець електроніки в поза робочий час.
Дочекався коли ця божевільна забере документ і його взяли. ЇЇ могли теж притягнути до відповідальності, але я пожалів. Не хотів, щоб мала якісь проблеми. Закоханий був. Ідіот.
Можна було ще довго слідкувати, як ця білочка облаштовує своє нове життя, але в мене служба.
Саме того дня я повернувся в Київ і відгрібав по повній від свого начальства. Виявляється, в місті з’явилися випадки смертей молодих дівчат. За три дні три ідентичні вбивства – дівчата були задушені прямо на вулицях міста. Зрозуміло, що скоріше за все це була справа рук однієї людини.
Майже місяць в нас пішов на те, щоб його взяти. Це була, мабуть, найгучніша справа, яку мені довелось розслідувати.
Шкода, що цього покидька визнали неосудним і замість того, щоб посадити до в’язниці його запроторили в психлікарню.
Після закриття справи про цього серійного вбивцю мені присвоїли звання майора і я трохи піднявся по кар’єрній драбині.
Робота допомогла трохи витіснити думки про Марту. Я старався більше ніколи її не згадувати, але час від часу поглядав на телефон в надії, що на екрані все ж таки загориться її ім’я.
З Катею я познайомився пів року тому. Вона проходила в якості свідка по одній справі, яку я тоді розслідував. В нас зав’язалась розмова і я подумав, чому б не спробувати завести стосунки знову?
Катя зруйнувала стереотип про блондинок, бо з першого погляду справила враження дуже мудрої дівчини. Такі в наш час велика рідкість. Та й симпатичною була, на два роки менша за мене.
А що мужикові ще треба? От і мені було добре з нею, поки не побачив ту божевільну. Не думав, що так дах зірве мало не від одного погляду.
А в ліфті зовсім не стримався, магнітом притягнуло до неї. Добре, що світло вчасно з’явилося, бо ще мить і я б не зміг зупинитися. Взяв би її прямо там.
Мав би ненавидіти її, а повівся, як підліток.
Чим швидше звалив з її квартири, щоб лишній раз не спокушатися. Я бачив, як загорілися її очі. Вона хотіла того, що й я.
Невже в Одесі мало чоловіків? З її зовнішністю і фігурою знайти мужика раз плюнути.
Але фіг зрозумієш, що тим жінкам треба. Сьогодні все добре, а завтра шукай вітру в полі. Ні ні, від неї треба триматися подалі, щоб знову не затягнуло в цей омут. Не жінка, а ходяча катастрофа.
Це ж треба було нам зустрітися знову? Ще й справою її потрібно зайнятися. Сам взявся за неї, придурок, от тепер і розслідуй.
Он, бабуля вже відкрила двері і кліпає, витріщивши очі на мужика в формі.
- Доброго дня, Зоє Миронівно, - киваю сусідці з квартири навпроти.
- Доброго дня. Ви до мене? – здивовано запитує бабця. Вона помітно старша за Ольгу Василівну.
#319 в Жіночий роман
#1060 в Любовні романи
#512 в Сучасний любовний роман
зустріч через роки, страхи дівчини, сильний чоловік і почуття
Відредаговано: 19.02.2022