Історія моєї втечі бере початок ще з студентських років, коли я поверталася додому зі святкування дня студента.
Вечірка проходила в гуртожитку, неподалік університету, де я навчалася на юриста. Всі були тутешні, а мені після вечірки ще додому добиратися. Але цього вечора я будувала плани на Сергія – одногрупника.
В нас нічого серйозного не було, всього одне побачення, якщо його можна так назвати. Бо на тому фільмі, на який ми ходили, він просто заснув. Козел. Я ще тоді зрозуміла, що ми надто різні, але сьогодні переконалася остаточно. Замість того, щоб провести мене додому, він так накидався, що заснув просто на ліжку в Івана – хлопця, який пожертвував своєю кімнатою для святкування.
Незважаючи на Сергія, ми добряче повеселились, натанцювались, поки не прийшов комендант і не розігнав всіх до біса. Потім я викликала таксі і поїхала додому. Думки туманились, і я попросила таксиста зупини за два квартали від мого двору.
Далі я йшла пішки. Моросив дрібний дощ і одягнена я була не по погоді. Коротке плаття, зверху тонке пальто, через яке продував крижаний вітер. На ногах тонкі колготки і чобітки на підборах. Йти було важко, не зручно, але від холодного повітря ставало легше. На годиннику було давно за дванадцяту, на вулиці ні душі.
Я поринула в свої думки цокаючи підборами по слизькій бруківці. Раптом, міцні руки схопили мене і почали тягнути в невідомому напрямку. Я відразу прийшла до тями, почала голосно кричати і вириватися, але він був надто сильний. Цей божевільний закрив мені рот рукою, щоб мої крики не було чути, а іншою потягнув десь між будинки. Від страху серце стукотіло наче оскаженіле.
Що йому треба? Він вб'є мене? Згвалтує? Господи, допоможи!!!
Цей скажений повалив мене на землю. Однією рукою стиснув мені горло, а іншою почав розстібати гудзики на моєму пальті. Його рухи були дуже швидкі та впевнені. Я не знала, що робити, як вирватись?
Раптом, мене осяяла думка. Я почала терти ногою об ногу, щоб стягнути чобота. В мене вийшло не одразу, але здається, він послабив хватку і я, скориставшись моментом, зробила спробу вирватись. В темряві намацала рукою чобіт і нанесла удар. Він закричав, а я замахнулась ще раз і влучила підбором десь в обличчя.
- Ах ти ж сука! – скорчився від болю переслідувач. - Я тебе знайду!!! Знайду тварюку!
Я поспіхом позбавилась іншого чобітка і босоніж вибігла на дорогу. Це все відбувалося, наче, не зі мною. Просто наснився кошмар, від якого неможливо було прокинутись. Далі, я бігла не озираючись, падала роздираючи руки і коліна до крові, піднімалась і бігла далі. Здається, за мною він не погнався, але я не була впевнена точно, тому що за своїм серцебиттям я нічого не чула. Зупинилась, щоб віддихатись, тільки тоді, коли опинилась за дверима під'їзду. Адреналін вперемішку зі страхом просто зашкалював. Я оглянула себе і застигла від жаху. Брудна, мокра, колготи порвані, ноги в болоті і крові. Видовище не з приємних. Але, головне, я жива!
Переступивши поріг квартири я швидко зачинилась у ванній. Мама вже спала, і я надіялась, що вона не побачить мене в такому жахливому вигляді. Я зняла з себе цей огидний одяг і стала під струменем води. Серце досі шалено калатало вириваючись з грудей. Я досі не могла заспокоїтись. Він мене знайде. Він сказав, що мене знайде. О Господи, як же тепер жити далі?
Наступні дні проходили в повному страхові. Кожного дня я їздила на заняття, озираючись навколо. Здригалась від будь якого шуму. Тремтіла при кожному чоловічому погляді, підозрюючи всіх.
Здається, я почала боятися власної тіні.
Ніхто не знав, про ту жахливу пригоду. Не могла розповісти. Навіть, страшно було згадувати цю ніч. Час давав належне, і по трохи ця історія притупилась в моїй пам’яті, але я, як і раніше, старалася ніколи не залишатися одна. Страх залишився на підсвідомому рівні і одного дня, знову заполонив мене.
Здавалося, що ця історія повністю стерлася з моєї пам’яті, але це було не так.
Я познайомилась з Володимиром – справжнім слідчим. Високим, мужнім, надійним, доволі симпатичним. Мрія будь якої дівчини.
Наше знайомство було цілком випадковим, коли він прийшов в наш салон за свідченнями. Навпроти нас був ювелірний магазин, який напередодні пограбували. Ми переглядали камери відео нагляду, якось розговорились і домовились зустрітися наступного дня.
Володимир повів мене в ресторан, потім ми гуляли вздовж набережної, довго розмовляли про все на світі. В нас виявилось багато спільного. Потім він провів мене додому, ми довго цілувалися, але до чогось більшого не дійшло. Не хотілося поспішати. Зізнаюсь, в мене таки щось загорілось до цього чоловіка. З першої зустрічі затягнуло. Для мене це почуття було новим, яке розросталось все з більшою швидкістю. Він одразу дав зрозуміти, що я, саме та, яку він шукав. І здавалося, що щастя було так близько, поки я знову не побачила його!
Сьогодні Володимир запросив мене до себе на дачу, яка знаходилась близько 10 кілометрів від Києва. Він хоче познайомити мене зі своєю сестрою та друзями. Я без роздумів погодилась і навіть підготувала одяг для цієї поїздки. Для мене вона була дуже хвилююча, адже наші стосунки мали перейти на новий рівень. Мальовнича природа, барбекю і чоловік, від якого обертом голова. Це буде найкращий вечір в моєму житті.
Того осіннього дня, все було, як завжди. Я закінчила манікюр одній, дуже надокучливій клієнтці і полегшено видихнула, коли вона зачинила за собою двері. Нарешті мій робочий день позаду і я з чистою совістю можу їхати додому, щоб спокійно зібратися на зустріч.
#322 в Жіночий роман
#1087 в Любовні романи
#517 в Сучасний любовний роман
зустріч через роки, страхи дівчини, сильний чоловік і почуття
Відредаговано: 19.02.2022