5. Клубок

Рома не хотів повертатися додому. Від самої думки, що Аліси може вже не бути в квартирі, в грудях піднімалася лють. Женя… чортовий Женя знову вліз у їхнє життя. Чи Рома мав надію, що Ліса його покохає? Так. Він пам’ятав, як уперше взяв на руки свого сина. Тоді зрозумів, що відчував Бог у сьомий день творіння. Маленький писклявий клубок, який розлив у його грудях тепло, якого він ніколи раніше не відчував. Його творіння, плоть від плоті. І вже тоді Рома захотів, щоб у них все вийшло, щоб Ліса покохала його. Щоб вони стали сім’єю заради цього маленького дива.

І помилився. Тепер здавалось, що всі ці роки разом були однією великою помилкою. Єдине, за що він був вдячний долі — за сина.

Тепер він просто не знав, що робити. Залишити Лісу? Дозволити їй бути щасливою з Женею? Рома сумнівався, що той покидьок здатен зробити когось щасливим, крім себе. Але і відпустити Алісу він не міг. Він кохає її. Та водночас: мучити її, себе і сина… Що вийде з цього протистояння? Він не був готовий прийняти рішення.

Квартира зустріла його тишею. Аліса сиділа на балконі, закутавшись у плед, гріла руки об чашку з чаєм. Заплакана, з розпухлим носом і опухлим обличчям. Роман ледве стримався, щоб не підійти, не обійняти її, лиш, спершився на косяк дверей, мовчки дивився на дружину.

— Де ти був? — хрипло і ледь чутно.

— Мав справи. Даня ще кілька днів побуде у батьків.

Аліса кивнула. Вона розуміла, що сину зараз не варто бути з ними. Все надто складно.

— Ром, нам потрібно поговорити.

— Ти так думаєш?

— Я твоя дружина. — жінка відвела погляд, і Ромі здалося, що його занурили в багно.

— Мило, що ти про це згадала. Але забула додати, що лиш на папері. — слова звучали холодно, без натяку на емоції, і від цього ще болючіше.

Від його тону мороз пробіг по шкірі. Я не мала сил дивитися йому в очі. Мій Рома, який завжди здавався чимось само собою зрозумілим… Тепер на одних вагах була моя сім’я, на інших — примара минулої любові. Якби мені нічого не було що втрачати… А з іншого боку, я ж люблю Женю… чи любила? За любов треба боротися? Але за яку?

— Давай спробуємо все почати знову, Ром. — сказала невпевнено

— Ми так будемо робити після кожної появи Жені? Починати все з початку, Лісо… а є сенс?

— У нас син, ми стільки часу разом.

— І весь цей час ти так вдало грала в дружину, що мені противно.

— Ти ж знав! — я підвела погляд. — Чорт тебе забирай, Рома, не треба валити все на мене, ти знав, хто він для мене.

— Мене більше цікавить, хто для тебе я.

Я мовчала, не в силах відповісти. Заручниця обставин і власних ілюзій, я боялася змін, замотуючи нас у павутину.

— Іди спати, Лісо. Ні ти, ні я не готові до цієї розмови!

Зранку ліжко було порожнє, а в квартирі— тиша. Хотілося вірити, що ще день-два — і все стане на місця. Але Женя нікуди не зникне, не зараз. Було принизливо усвідомлювати, що він мовчки покинув мене, розтоптав, а я все одно тягнусь до нього.

Два роки тому він просто зник із мого життя. Сказав, що не готовий, що серйозні стосунки не для нього, що він надто молодий і хоче ще погуляти. І я, закохана дурочка, не вписувалася в його плани. Навіщо зустрічатися, будувати відносини, якщо він не готовий? Якщо з наступного семестру в нього плани на стажування у столиці, а там стільки незнайомок...