Глава 4

Хто з вас знає таких істот як чугайстер, мавка, лісовий. Мені здається цих персонажів знають всі. Та в наших краях є одна дуже цікава персона, в моєму часі її бояться всі матері немовлят, в вашому часі її забули.Стрига, хто ж вона така?Просто дух який мучає звичайних людей, чи таки істота яка має свою історію. Одного разу вночі мені не спалося, вирішила просто прогулятися. На даху хатини, де тільки день тому народилася прекрасна дівчинка, я побачила дуже незвичайну пташку. Велика,сутула, з сірими пір'ями замість плаща. Спочатку подумала сова.Але воно повільно повертає голову майже кругом.

У неї людське обличчя. Жіноче та бліде. З тонкими губами, які були в крові. А в темряві під очима - дві маленькі цятки, вони дивляться по різному. Навіть я здригнулася, але все ж зацікавилась. Відкрила дідусеву книгу і здається знайшла. То була стрига, мене зацікавили його здогадки щодо неї та я захотіла почути її. Не просто монстр котрий несе смерть, а та у якої є минуле та можливо майбутнє.Дуже довго блукала поміж великих сосен, зайшла на болото до кікімори. Вона мені й підсказала що часто стрига сидить біля закинутої криниці. І так дійсно, сидить коло нього та ухає, так як це робить сова. Я тихо підійшла щоб не злякати її та вона мене випередила.

- Що й ти прийшла мене вбити?

- Але ж ні, я не хочу нікого вбивати, я хочу послухати тебе.

Її очі, вони мені не довіряють,дивляться як хижак на свою здобич. Та потім вона лиш сіла на вологу траву та почала.

- Знаєш, все це дуже боляче, дивитись на тих дітей в яких є дитинство та щасливі батьки, в мене такого не було.... Коли я тільки народилася мої батьки були щасливі, але недовго. Повитуха лиш мовчки дала мене на руки матері, а там я, посміхаюся всіма гострими зубами. Кажуть недобрий то знак, але мати не зважала, цілувала мене та обіймала.Батько же напружився та вийшов з повитухою, почав питати що це може бути.Бабуся лише дала йому настанову дивитися скільки в мене тіней та пішла. Ось так я і росла, мої батьки були заможні, все в мене було,лише друзів не знайшла, ніхто мене не бачив та і я нікого крім батьків. Вчили мене грамоті та числам. Коли я подорослішала то почала помічати що батько постійно дивиться як я сплю. Мене це лякало.Однієї ночі пришла і мама, подивилася та вишла. Уже потім я підслухала що батько хотів мене швидче видати заміж, що у мене дві тіні. Мати же була проти і просварились вони майже до ранку. Через тиждень до нас приїхали свататися, здалеку, заможні. Так я і вишла заміж. Ми не кохали один одного. Я для них була інструментом для народження дітей, та всі вони народжувалися мертвими, і так раз за разом, рік за роком. Останнього разу я все ж таки народила хлопчика,здорового,міцного, але померла від кровотечі. Поховали мене на сільському кладовищі. Одна душа вмерла, я досі пам'ятаю ті страждання, цю біль.На моє спасіння прилетіла лише сова, вона обійняла мене крилом та я прокинулась. Відрилася з землі та почала мстити.Я не пам'ятала хто я і що я. Хотіла лише одного,крові.Залетіла до свого старого дому та почала пити кров дитини, вона почала плакати, я злякалася та полетіла в ліс, коли вже допила та кинула в криницю.Потім до мене підійшов лісовик та спитав чи знаю я це дитя. Я сказала що ні. Він мені показав все, як я вмирала, як відчувала цю біль та.... мого сина. Коли до мене дійшло я вже рвала пір'я на своєму тілі,хотіла кинутися за ним та прохід занадто вузький для мене. Так я и сиджу тут щоночі.Іноді літаю в село та дивлюся на інших дітей та уявляю свого, іноді вдень дивлюсь на молодиків, він уже міг бути таким,завів би своїх дітей,жінку,мав би будинок,худобу. А я вбила його коли він ще цього не розумів.....

Викрикнула це стрига та пірнула в криницю.Нарешті вона змогла дібратися до своєї крові. Після того як стрига стрибнула в криницю - вода не сплеснула. Лише з глибини почувся тихий совиний крик ....