- Або ти тільки збираєшся свого татка рятувати, га, малий?
- Звичайно, я зроблю все, що в моїх силах, щоб і вас врятувати. Тільки як можна вбити цього Бора? - задав я питання, котре мене більш за все зараз хвилювало.
- Тільки сміливому і мужньому хлопчику може це вдатися, - відповів Гліб більш м'яко. - Пророцтво говорить, що він визволить Гуцулію і позбавить гуцулів від злого чаклуна, пожертвувавши найголовнішим для нього.
- Чим?
- Про це пророцтво мовчить.
- То є я повинен піти в замок Бора і вбити його, навіть не знаючи, яким способом це зробити? - жахнувся я, злякавшись такої перспективи свого яскравого майбутнього.
- Так. Але ти не бійся, Павлику. Небеса тебе сюди послали, і вони тебе не кинуть в найскладнішу і найстрашнішу хвилину. Якщо ти дійсно наш визволитель, то ти врятуєш Гуцулію, визволивши нас з полону Бора.
- А якщо я не той хлопчик, за якого ви мене маєте, тоді що?
- Тоді ти станеш бранцем Бора навіки і більше ніколи не повернешся до себе додому.
Мені стало раптом моторошно і страшно. Якщо я не той хлопчик, то я більше ніколи не побачу ні маму, ні діда, ні свою школу, ні навіть Зінаїду Львівну. Я буду сидіти у в'язниці все своє життя. Бідна моя матуся! Вона ж так ніколи і не дізнається, що зі мною сталося. Вона буде страждати через це. Хороший же подаруночок я піднесу їй на день народження!