14

Налякати Ґалу ще не вдавалося нікому. Вона, як криголам – впевнено йшла до мети, залишаючи за собою спалені мости, чи то пак крижані уламки. Нині ж генерал в спідниці помітно нервував, а стіни кабінету нагадували клітку, у якій ричав роз’ятрений звір. Драганчук-молодший увірвався до неї без запрошення. Сержа випхнув за двері, а коли той спробував знову зайти, ухопив за шкірку і вишвирнув.

- Я дзвоню в міліцію! – почулося перелякане за дверима.

            Ґала мусила вгамувати намір помічника, оскільки цілком усвідомлювала, хто перед нею, і що міліція, найпевніше, забере їх, а не молодого мажорчика.

- Я не знаю, де вона, - цідила крізь зуби жінка. Боялася встати з-за столу, ноги тремтіли, і не тільки вони. – Її номер не відповідає, тут вона не з’являлася. У мене зірвався контракт через неї.

- Я рознесу вашу конторку до бісової матері. Ви сядете за шахрайство та сутинерство, - Роберт обперся руками об стіл, нахиляючись вперед. Це були не порожні погрози. Номер телефону, який дала Софія, того ж вечора виявився поза межею досяжності, і так уже більше тижня. Вдома не з’являлася. Спочатку сам стеріг, потім таки найняв людину з охоронного агентства. Найманець клацав на фотоапарат усіх, хто входив і виходив з під’їзду, але на жодному фото не було Софії.

- Не треба мене лякати, молодий чоловіче. Ви без свого тата не багато можете, а я сумніваюся, що він нагне потрібних людей заради дівчини сина.

            Губи розлютованого чоловіка перетворилися на крицю, жовна видавали усю ступінь скаженості, що палала в чорних очах. Ґалу лякав цей погляд. Страх за Феєчку перекочував до власного єства, бо невідомо, де вона ділася. Жанка не повернулася з Еміратів, і ось ще одна дівчина кудись зникла.

- От і побачимо, що я можу без свого тата, - це було мало схоже на слова, дивні утробні звуки, що попереджали про біду.

            У залізної леді не просто волосся стало дибки, на мить відмерли усі відчуття: залишився єдиний інстинкт – дихання.

            Роберт вийшов, акуратно прикривши за собою двері. Квадратна спина у піджаку нагадувала смерть з косою, добре, що вона зникла з перед очей. Не встигла Ґала перевести подих, як до кабінету увірвався перестрашений Серж, і вискнув:

- Хто це був?!

- Не важливо…

- Як не важливо? Він погрожував!

- Вийди! – гаркнула Ґала, яка нарешті повернула собі голос.

            Помічник підстрибнув, банькувато витріщився на керівницю, та все ж мерщій вийшов, від гріха подалі.

            Коли двері характерно цокнули, Ґала відмерла остаточно. Уже чотири дні намагалася додзвонитися до Григоріо, старий ловелас міг знати, де знаходиться Софія. У них зав’язалася дивна дружба, пояснення якій у Ґали не було. Сподівалася, що цього разу їй пощастить. Але, для початку викурила цигарку, аби вгамувати тремор в руках, тільки потім набрала дещо епатажного перекупщика.

            Цього разу їй пощастило, у слухавці пролунало впевнене «Алло».

- Григоріо, де ти був? Я уже декілька днів намагаюся тебе видзвонити.

- І тобі привіт. Я був відсутній.

- Продавав щось прекрасне?

- Твоя жага наживи нездоланна, як і цікавість, - реготнув глибокий бас прямісінько у вухо перенапруженій жінці.

- Завдяки цим якостям я досі номер один у своїй сфері. От Феєчку загубила, часом не в курсі, де вона?

- Зі мною, - простецьки підтвердив очевидний факт.

- Можеш дати їй слухавку.

            По той бік «дроту» почулося шипіння, потім гупання, а за декілька секунд пролунав дзвінкий голосок загубленої чарівниці.

- Слухаю.

- Феєчко, моя дівчинко, де ти завіялася? Чому твій номер поза межею досяжності? Я вже сивію.

- Виникли непередбачувані обставини, я змушена на деякий час зникнути з радарів.

- А ця непередбачувана обставина не Робертом зветься?

- Звідки у тебе ця інформація? – голос дівчини набрався бентежності.

- Він щойно покинув мій кабінет. Тебе шукав. У що ти влізла?

            Телефон занімів на декілька секунд, але вони багато чого сказали проникливій світській левиці.

- У проблеми. Роберт – не страшно, а ось його маман може реально зашкодити. Ґало, вибач. Я не подумала про наслідки.

            У залізної леді вдруге за день сталося емоційне сторопіння. Щоб Феєчка, та не у властивій їй манері іронії та сарказму – вибачалася, повинно було статися щось напрочуд екстра неординарне. Та вона вперше чула від неї подібне слово. А тон! Ну, ягня на закланні.

- Я втратила контракт через твою відсутність. Турки відмовилися взяти іншу дівчину для реклами.

- Не чекай, що я відпрацюю. Вони платили не багато. А ти, значить, не дуже старалася підсунути їм іншу.

От тепер Ґала розслабилася. Феєчка підбита, але нескорена.

- Коли тебе чекати?

- Гадаю, місяця вистачить, щоб про мене забули. Я можу працювати за кордоном. Зв'язок виключно через Григоріо.

- Ой, дівчата, плюну я на вас і на це все. Клянусь, доведете.

            У слухавці спалахнув сміх, неначе справжні чари, які відпустили страх. Ґала попрощалася зі своєю найкращою дівчинкою, всерйоз замислившись над тим, аби покинути справу усього життя, бо, може, і не так щось робить, якщо одна не повернулася з Еміратів, а інша переховується від залицяльника. Страшний світ настав, суцільна невідомість, невпевненість у прийдешньому дні, і залізній леді ця неповність починала набридати та обтяжувати. Наче й до старості ще далеко, а вона уже втомлена від життя.