6

Усі сподівання Ґали полетіли котові під хвіст. Її найперспективніша дівчина не стала зіркою вечора тільки тому, що з’явилася на нього під ручку з сином депутата. Два тижні затишшя, протягом яких генерал у спідниці заледве не сказився.

            Софія жила у звичному режимі. Зранку пари, після обіду похід на кастинги або зйомки, вихідні минали за книжками або ж з Григоріо. На тому тижні вони літали до Нідерландів, возили картину Гапчинської. Завдяки милому личку Софії полотно вдалося продати на чверть дорожче від зазначеної ціни. Дивіденди крапнули значні, вона закрила оплату оренди квартири до кінця року, із платні Драганчуків відклала на чорний день, і лишила дещо  на прожиття. До того ж, як модель та персональна чарівниця, постійно дбала про свій зовнішній вигляд, особливо волосся. На нього йшло найбільше затрат.

            Про історію з синком депутата вперто не думала, поколотило декілька днів, а далі до звичного режиму, на носі висів диплом, а вона була в числі найкращих студентів. Мала вроджений хист до створення чогось своїми руками, нині це заняття називалося модним словом хед мейн, а Зона казав: «То ти в мене не рукосрака», коли з обструганих щепок деревини складала чергову чарівну красуню або човник, що борсався на хвилях. Зона мав власний столярний цех. Виготовляв дерев’яні меблі на замовлення. Допомагав йому мамин брат – такий собі сімейний бізнес, що досить непогано тримався на плаву.

            Мама працювала завучем у школі, а паралельно допомагала татові із бухгалтерією, оскільки закінчила фізмат. Власних дітей їм народити не вдалося, Софію вони забрали з будинку малюка в три місяці від уродин. Любили, наче власну. Вона ніколи не відчувала себе чужою, не їхньою. Проте, одного вечора, коли цех дивним чином загорівся, а батьки не змогли вчасно вибратися,  відчула на собі усю любов недобросовісних родичів. Тоді Софія стала чужою і нерідною. Винуватця підпалу так і не знайшли. Вона залишилася самісінька, без підтримки, без твердині під ногами. Благо, батьки ніби відчували, що життя непевна штука, тому застрахувалися – заповіли свій великий будинок їй. Бабця верещала, наче паця недорізане, мамин брат погрожував судами, із боку родичів покійного Зони суцільна тиша. Відплакали на похороні, та й зникли. Нікому не було потрібне дівча, нікого не зачіпали її проблеми. Мусила сама приборкувати апетити ненависних родичів, шукати юридичної допомоги, втім змогла продати дім і покинути Глеваху.

            Це був третій курс, вересень. Вона студентка Київського національного університету культури та мистецтв, платна форма навчання, саме на цьому вузі наполягала мама, бачила доньку дизайнером інтер’єру, тому що помічала задатки.

            Нині ж Софія готувала проект диплому, дуже хотіла взяти дизайн інтер’єру вітальні у класичному стилі «Прованс», але декан сказав, що для неї це занадто банально та просто, а от офіс зовсім інша річ. Тут потрібно подумати, попотіти, шукати нестандартні рішення, і саме таке завдання підходить найкращій студентці факультету. Феєчка подумки стогнала. Лежала на дивані, вивчала стелю і створювала уявний інтер’єр великого офісного кабінету. У вікно барабанив дрібний дощик, кепська погода, але вона не зважала, просто часу не було. Завтра у неї зйомки в рекламі шампуню, затрати на волосся окуповувалися. Доведеться злиняти з останньої пари, інколи так мусила чинити, добре, - староста завжди прикривала, за що Софія привозила їй маленькі приємні дрібнички зі своїх вояжів: то парфуми, то нижня білизна, то просто цукерки.

            На післязавтра запланований похід до нічного клубу. Софія любила нічні клуби, але не з клієнтами. Дуже часто вони випивали зайве й забували про домовленості, починали розпускати руки, переходили на образи, в пориві пристрасті або люті могли вдарити. Таке в Софії було тільки раз, але дівчата з агентства мали великий досвід у подібних справах, тому ставилися до цього простіше. Та й Ґала не тямилася від щастя, адже клієнт згадав, що побачив Софію на благодійному вечорі у Драганчуків, і хотів би познайомитися. Звісно, ніхто думки дівчини не спитав. Серж надав її номер потенційному клієнтові, сьогодні зранку, ще до пар, пролунав дзвінок. Доволі молодий, але наче охриплий чоловічий голос, заливав солодку патоку Феєчці у вуха, тільки вона не довбонута Попелюшка, медком нутро не пробереш. Пообіцяв за вечір двісті умовних одиниць. Тільки знайомство, спільно проведений вечір, а далі за обставинами. Представився Святославом, сказав, що директор металургійного заводу, у Києві не надовго і хотів би розважитися в компанії вродливої та розумної супутниці.

            Софія погодилася, тим паче Ґала надзвонювала ледь не десять разів на день, аби довідатися про результати домовин. За неписаним правилом, якщо вона приводила клієнта до котроїсь із своїх вихованок - двадцять відсотків від платні її. Дівчата могли шукати клієнтів на стороні, були такі, що ставали утриманками, декому вдавалося перейти в статус дружини. Поодинокі випадки, та все ж…

            Побачення було призначене на суботу, готувалася до нього ретельно, в принципі як і до кожного. Волосся підкурила феном, обличчя піддала яскравому вечірньому макіяжеві, для клубної туси обрала шкіряні штани, привезені з Мілану, та доволі відверту червону блузу, виріз якої добряче чіпляв око. Провокативна одежина. Софія розуміла, що наривається, однак давно помітила – чоловіки люблять дивитися. І вона дозволяла їм це. 

            Потягнувшись до шафи за плащем, помітила чорний піджак, який два тижні тому захистив її від холоду. Гарний хлопчина Роберт, симпатичний, але не для неї.

            Витягнула плащ і відкинула дурощі геть. Таксі відвезло її на Січових Стрільців. Ніколи не призначала зустрічі біля свого дому чи університету, особисте лишалося особистим. Дуже часто дівчата, яким клієнт набридав постійною увагою або виявляв агресію, змінювали номер телефону і місце проживання, тому Софія була обережною. Ця вулиця слугувала за відправну точку, сьогодні на неї чекало чорне міцубісі, номерний знак якого Святослав скинув SMS.