1

Київ, березень 2011 року

         Кабінет стрясали обурливі вигуки. Ґала не стримувалася у вираженні емоцій, благодатно поливала біляву дівчину, що сиділа перед нею, гнівом та невдоволенням. З рота повсякчас вилітали то клубки цигаркового диму, то лайка, то відверте приниження. Дівчині схилити б голову, та невтішно завивати над своєю недолугістю, адже Ґала так красномовно розмалювала безрадісні перспективи її подальшого майбутнього, але вона не зважала. Ґала покричить і знову буде однакова. Ці іскри люті мимовільні та недовговічні.

- Ну, як? Як ти могла так вскочити? – нервово м’яла поміж зубами тонку коричневу цигарку розгнівана шатенка. – Я чекала від будь-кого… Це звична справа. Але ти! Феєчко, як? Поясни мені. А як же ж твої догми, принципи…На що ти розраховуєш? На по життєве забезпечення? Хочеш розкішного життя отак скуштувати? – вона вийняла цигарку з рота й окреслила руками довкола талії величезний живіт. – Ти ж в курсі, що сталося з Жанкою. Якщо ні, то я розповім. Вона не повернулася з Еміратів. Все! Нема. А знаєш чому? Бо думала, що найрозумніша.

Обвуглений попіл на кінчику цигарки, який щойно жеврів, від рвучкого поруху руки, упав на дорогий турецький килим ручної роботи, та загубився серед пістрявих барв. Софія спостерігала за їхнім танком в повітрі, зачудовано розмірковуючи, коли жаринки стали попелом. Яка коротка мить. Нині палаєш, раптово згасаєш.

Жанна була метеликом, який летів на вогонь, і не просто обпалив крила, а згорів дотла, навіть попелу не лишилося. Вона не повернулася з Еміратів, куди полетіла зі своїм постійним клієнтом, планувала повідомити йому радісну новину про дитину, але не повернулася.

            Потрібно віддати належне Ґалі – вона задіяла усі свої зв’язки, щоб відшукати зниклу дівчину, хоча чудово розуміла – повернення не варто чекати.

«Самба белого мотылька» закінчилася, не почавшись, постійний клієнт не оцінив звістки про цікавий стан пасії, і довести його причетність до зникнення дівчини, здавалося нікчемним наміром, бо у світі владних та багатих закон остання інстанція, якою можна послуговуватися.

- Я точно розумніша за Жанку. Не трясися так, - спокійно мовила Софія, однак пальці зрадливо смикали край короткого чорного піджачка. – Наслідки пожинати тільки мені. Але для мене це радість. Хоча, ти не зрозумієш…

- Я не зрозумію! – Ґала відкинула цигарку, котра закотилася під гардини. Софія захвилювалася – тільки пожежі їм бракувало. – Думаєш, я зовсім мерзенна? Радість! Це в радість, коли поряд хороший чоловік, дім повна чаша, батьки, які завжди допоможуть… А у тебе що? Гола й боса. Як ти дитину збираєшся підіймати? А ще ж навчання…

- Підійму, - насупилася Софія. – До травня я цілком можу працювати, ще нічого не видно. Здам екзамени, отримаю диплом і піду хостес в ресторан. Григоріо уже домовився. З’їду на дешевшу квартиру, я вже підібрала варіант, деякі заощадження у мене є. А там почну розсилати резюме… Впораюся.

- Хостес – це обличчя ресторану. Який притомний ресторатор візьме на роботу бегемота?

- З обличчям у мене все гаразд, тому притомний ресторатор і знайшовся.

- Феєчко… Моя кмітлива, чарівна Феєчко, - Гала нахилилася над нею, впираючись руками в дерев’яні бильця шкіряного крісла. У ніс вдарив гіркуватий запах цигарок, її потягло на нудоту, хотілося прикрити рота руками, але не наважилася аж так принизити люту жінку навпроти. – Дитина від Драганчука?

- Так. І я не збираюся його у це посвящати. Жанка – гарний приклад. Я вмію вчитися не тільки на власних помилках, - вона сміливо поглянула у примружені очі співрозмовниці, темні, мов ніч, гострі, наче козацька шаблюка. Зеленкувато-сірі тіні на повіках надавали погляду химерного відтінку, чогось дикого, але Софія зуміла витримати цю мовчазну атаку.

- А інший варіант ти не розглядала?

- Ґало, кому як не тобі знати про наслідки цього варіанту. Я тебе ще на початку попереджала, що моделінг ніколи не стане професією мого життя. Це непоганий спосіб заробітку, поки я навчаюся. Просто мій план несподівано трохи змінився.

- Дівки нашептали. Зміюки.

            Ґала вирівнялася, осмикнула сірий піджачок з вкрапленнями люрексу, відкинула за плече пасмо волосся і як годиться власниці модельного агентства, змінила гнів на милість. Випещене косметологами личко не виражало нічого, окрім зверхності та байдужості. У такі миті більше тридцяти вродливиці не даси, хоча давно перевалило за сорок.

- Чому ж дівки? – пересмикнула плечима Софія, білява дулька на голові хитнулася й погрозливо обіцяла розкрутитися. – Серж на корпоративні усяку п’яну єресь шварготів. Не довіряй йому більше таких делікатних справ. Все ж гінеколог – це дуже інтимно.

            Колишня модель, висока й струнка, не пошматована часом й життєвими негараздами, заклякла біля вікна й сторопіло вглядалася вперед. Сержу тепер кінець, але він на це заслужив. Базікати про керівника за його спиною – не надто гарний приклад хорошого працівника. Крім того, піднята тема занадто делікатна для будь-якої жінки, навіть для такої гадюки, як Ґала.

- То ти попрацюєш до травня? – розлучатися зі своєю найуспішнішою дівчинкою відома світська левиця та покровителька прекрасного не дуже хотіла.

Софія схилила голову в погоджувальному жесті і піднялася з крісла.

- Добре, - заклала руки за спину Ґала. – Завтра у тебе вечеря з Ахметом. Він просив саме тебе.

- Де?