Розділ 8

Руни, як і слова мають страшну силу.

Вони можуть стати як і захистом, як і загибеллю. Це не залежить від їхніх значень, тільки від того, що від них хочуть. Часом, прості слова, як і руни  можуть завдавати  сильнішого удару ніж можна уявити, особливо якщо вони сказані без  помислу, особливо якщо нічого не малось на увазі.

Як і сподівались Дем’ян та Юстина, у Крутогірку з сусіднього хутору про смерть Єрема звістка прийшла не скоро. Та і нікому не було діла до ще одного п’яниці, котрий нікого з близьких не мав. Тому в цей раз, брат і сестра менше хвилювались та переймались щодо пліток, чужих очей та підозр.

В школі про це навіть не говорили. Усі продовжували свою буденну нудьгу та навчання. Після зникнення Ярослава перший час всі діти були занепокоєні та більш напружені ніж зазвичай, коли в Крутогірці з’явились ті чутки, про те, що Лихо забирає дітей, всі налякано зиркали один на одного і думали: хто ж наступний?

Зараз вже більш менш напруга спала і ніхто цього не визнавав, проте всі з полегшенням видихнули, що більше Ярослав нікого не буде задирати. Його друзі самі по собі просто зграйка боягузів, тому вчитись стало набагато легше, хоч для інших окрім Юстини й Дем’яна було нудно без цих бійок. Будимир вже став знову ходити в школу, виправдовуючись ще однією хворобою, тим часом із Дем’яном та Юстиною він не говорить й навіть не дивиться в їх бік.

Цей місяць, хоч і добігає кінця був для них як для охоронців нічим незвичайним від минулого. Юстина шукала ту саму печеру для крайнього випадку, котрий вони з братом обговорили, відганяла течії Лиха і мала війну з місцевими мисливцями на лисиць. Дем’ян своєю чергою вивчав більше про руни, намагаючись дізнатись більше про Хагалаза на руці Будимира, став більше спілкуватись з Буєславою: вона за своє існування багато дізналась і вивчила про історію Лісу та селища. Одним словом, місяць пройшов швидко і майже безрезультатно. До одного моменту.

Це був спокійний вечір, в Лісі окрім дрібних проблем нічого страшного не відбувалось і Юстина, помираючи від нудьги запропонувала розпалити вогнище та влаштувати посиденьки. Дем’ян позвав Буєславу з Полудницею, хоча його сестра не дуже була цьому рада, проте коли їй дозволили покликати Перелесника то вгамувалась. Мавка і Блуд своєю чергою принесли купку дров та сухих гілок.

Коли сонце почало зникати за обрієм соснових дерев, а вся комашня прокинулась вогонь вже ясно горів, а двоє дітей в компанії лісних мешканців вже були готові до різних інтригуючих історій, кривавих балад та спокійних пісень. Перший почав Перелесник, на відмінну від інших сутностей він часто змінював подобу, але завжди то якийсь гарний хлопець, сьогодні він мав вигляд русого хлопця з неймовірно гарними блакитними очима міцної статури, по ньому видно як молодість вирує в його крові, ну принаймні у того, в кого він позичив подобу, а історія його дуже пасувала цьому образу:

— Я бачив їх, і не раз. Було се за давніх літ, далеко від цих. Одного разу до річки темного вечора завітав парубок, він наче був з роду хліборобів, сли пам’ять не зраджувала, і якось він познайомився з однією русалкою—улюбленицею водяника. Аж сильно він їй сподобався виходить, раз не реагувала на сваріння того стариганя, що дня них як батько. О, пам’ятаю який вогонь був від їхнього кохання, я це здаля відчуваю, такого зв’язку рідко коли побачиш,- зробивши паузу Перелесник відволікся на комара, що сів на його руку і вбив його гучним ляпасом

— Якогось дня, юнак отримав сильне поранення і чомусь поволік ногами до річки, до коханої. Вона в жаху побачивши його, кинулась на сушу, до землі геть позабувши гнів водяника і його заборону виходити з води. Не встигла вона ступити на берег, йшовши до нього як до світла, як кожний крок тьмарив її силу. Земля ніби пила з неї життя. Хлопець той пригорнув її до грудей, я сам бачив, бо сидів тоді на верховітті сосни, аж надто сильно мене зацікавив її вогонь кохання, бо де є такий зв’язок— там завжди є полум’я таке як це,- захопившись розповіддю він показав рукою на багаття перед ним, язички якого здіймались вгору до неба,

— Про що це я? Ах, юнак пригорнув її до грудей, і її сльози, чисті як кринична вода, змішалися з його кров’ю, що виступала від тісних обіймів ще більше. Розвалившись на траву, їхні краплі крові та сліз змішалися і з тієї зміни, з того єднання виросла вічна квітка— барвінок. Кажуть, не в’яне він, бо в собі тримає дві стихії— воду й вогонь, любов і смерть..

Договоривши, між ними повстала тиша. Проте не напружена, а меланхолійна? Всі подумки перетравлювали почуте, аж поки Полудниця не обізвалась.

— Як на мене, ось ці романтичні історії занадто нудні та не цікаві, проте  я б подумати не могла, що ти вмієш цікаво розповідати щось, Перелеснику,-сама мавка сьогодні була вдягнута в ошатну сорочку, що кріпилась браслетами та прикривала страшну спину, була й оксамитова плахта разом із запаскою, наверх каптан з оксамиту, а на ногах красувались червоні чоботи з сап’яну.

Напевне весь цей заможний одяг був поцуплений в однієї бідної пані, що стала вечерею для мавок і зустріла свій кінець набагато раніше та ще й в лісі. Мавки люблять поцупити щось у своїх жертв, а потім вихвалятись і битись за якусь річ між собою:

— А мені історія сподобалась, заборонене кохання, люди й русалки..,- кому як, а Буєславі точно затишно тут за вогнищем. Спершись руками позаду та закинувши ногу на ногу Блуд був розслаблений та весь у розповідях.

— Дивно, проте я більше погоджуюсь з Полудницею..  Такі сопливі історії закоханих дурнів не сильно подобаються, одне нещастя!- Юстина ось так прямо відкинула все і сказала.