Розділ 6

Зі смерти їхнього однокласника— Ярослава пройшов майже місяць. Брат і сестра не знали куди зникло тіло в Лісі, але вони знають що це не їхня турбота, і що не треба про це перейматись, а ось за ситуацію дома якраз таки слід.

У селищі крутогірівці налякані до жаху.

Батьки однокласника після свята підняли всіх людей в пошуках, проте все марно. Вони не знаходять собі місця, а самі мешканці не менше за них.

Зі зникненням Ярослава всі були стривожені за своїх власних дітей, і що в Крутогірці здіймається Лихо яке їх краде. В цьому вони трішки помилились, адже навпаки ці всі минулі й майбутні жертви слугують захистом світу від Лиха, ха! Як смішно, хоча хотілось плакати. Через всю цю гнітючу атмосферу із присмаком страху Дем’ян і Юстина як на голках останнім часом.

Вони не розуміли чи здає їх міміка, рухи, реакції.. контроль над кожним своїм словом втомлював їх.

Аби тільки не з’явилось труднощів.. Тож напруга у них була під самі хмари.

Ще й скоро знову повня, а це означає що сили їх майже не слухаються. Коли місяць добігає кінця, їм стає все важче і важче перевтілюватись на тварин, вони взагалі перестали чути голоси дерев і рослин, а біль духа Лісу все більше і більше давить на них, викликаючи головні болі.

Вони навіть не можуть викликати бурю!

Як би прикро це не було, проте магія вимагає поповнення: нову жертву себто.

Юстині з Дем’яном ця думка взагалі не подобалась. Вони розуміли як зараз небезпечно для них в селищі, їм слід сидіти та не висовуватись взагалі..

Поки вони були поглинуті цими роздумами, болем вперемішку з втомою до їхньої хати завітав почарківець батька— Єрем. Це був зморщений старий із густим, сивим волоссям та з худорлявою будовою котрий приходить до їхнього батька тільки в одному випадку— в нього закінчилась випивка і він прийшов пити чуже. А в батька того “добра” поки вистачало через подачки сусідів.

В такі візити, батько не любить коли їх турбують чи діти хоч на секунду з’являються перед ними.    Він взагалі рідко коли дивиться на них, а в такі моменти навіть не розмовляє.

Дем’ян з Юстиною часто тікають в Ліс коли таке відбувається, проте сьогодні в них змоги не було.. занадто багато очей за ними слідкують:

— Що будемо робити, брате?- важко видихнувши запитала Юстина в хлопця, що сидів на підвіконні й протирав свої окуляри з відкритим вікном дивлячись в бік Лісу.

— Поки не знаю..- через протяг в кімнату залітав і вилітав вітер заносячи за собою літнє повітря. Через що, гамір за дверима ледь доносився до них.

Їм це так вже остогидло.. Ці крики, звуки розбиття пляшок, ця хата.. вони вже давно не вважали це за свій дім.. Адже дім— це де тобі завжди раді, де тебе зустрінуть, де є тобі близькі…   

Після того як матір померла, їм тут немає місця, вони тут чужі. Часом вони ставили собі питання: хіба їх матір була поганою людиною, що ніхто в селищі не відчуває до них жалю, а власний батько взагалі відкреслює їх від себе?

Тож як би це не дивно, вони усвідомили що не проти жити в лісі, в їхній схованці разом з сутностями й звірами, проводячи дні захищаючи їхній дім, веселитись та відчувати себе дома…

В цю мить, батько знову підвищив голос, здіймаючись й розкидаючи все що було перед ним.

Напевне знову програв в карти. Вони вивчили кожний його рух і слово слідкуючи за кроками й диханням, щоб вони з полегшенням мали змогу втекти коли заманеться.

Тут різко їх тишу зруйнувала рука, котра відкрила двері в їх кімнату. Обидва здригнулись і на рефлексах хотіли вибігти у вікно, проте силует зайшов повністю і вже було пізно:

— Оце Єрем.. мої роти, які мушу само…тужки годувати, одягати, а вони… ніякої подяки! Оце тобі й.. повага до ба..тька.

Гірше вже бути не може. Вони ніколи ще не бачили батька таким п’яним. Скільки він випив, невже всі запаси? Можливо ще не пізно втекти? Хоча звісно вони потім отримують ременем за це, але спроб…

— Оце тобі зараз таке покоління.. Взагалі не ціну..ють нашу працю…

— Тож так, Єреме.. Ай ну їх, цих.. невігласів! Все…ходімо.. нічого ціка…вого тут немає.

Як тільки Єрем сміючись пішов назад до столу, батько зачинив двері після нього й розвернувся до дітей:

— Ви… невігласи.. проведете діда Єрема додо..му, хоч щось путяще зробите…- від нього дуже смерділо спиртом й димом, брат з сестрою затримали дихання.

Вони не мусили відповідати.

Після наказу Дем’ян і Юстина перекинулись поглядом, вони не можуть перечити батькові. Шрами на спинах й ногах тому доказ і нагадування про коротку мить їхньої сміливости. Коли він їх лупцював, то ніколи не бив на видних місцях.

Батько хитаючись вийшов і з гуркотом зачинив двері. Настала тиша.

Звісно хлопець з дівчиною не хотіли йти аж до хутора такою ніччю та й ще з п’яним стариганем.. Вони одночасно сіли на ліжко-скриню й здихнули…

Через деякий час вони впевнені що вийдуть і підуть через Ліс у сусідній хутір.. Через Ліс.. До хутора.. Туди йти близько пару кілометрів…:

— В мене є план!- Дем’ян жваво звернувся до сестри.