Розділ 3

Інга

— Це ванна? — хмикнув один із вантажників, засовуючи коробку повз унітаз. — А я думав, це комора.

— Ні, це маленький храм чистоти й роздумів, — відповіла я і відразу пожалкувала.
Бо він посміхнувся. Так, ніби подумав про дуже некомфортні роздуми в унітазі.

Боже, Інго, мовчи. Проста жінка з простими коробками. Не треба поезії на метр квадратний.

Матрац — останній.
Гігантський рулон пластику, який зараз мав стати моїм єдиним «ліжком у новому житті».
Я стояла посеред квартири №55 на 15-му поверсі й почувалась одночасно королевою і бездомною.
Коробки — всюди. Секретики з минулого. Тостер, якого я не вмикала з 2020-го. Книга «Як почати нове життя», прочитана лише до третьої сторінки. Фото в рамках, де я усміхалась, ще не підозрюючи, що доля підкрадається в трусах «найкращого чоловіка у світі».

Але досить. Сьогодні — новий день. Новий початок. І нова я. Я 2.0.

Я відкрила чат.
Назва чату: «Ми не стерво, ми естетки»
Або, як підписала його Каріна: «Бухай, дихай, трахай (по можливості)»
Інструкція на життя. Ідеальна.

Я:
🔑 Нарешті в новій квартирі.
Коробки, піт, матрац і свобода! Мамо, не дзвони, в мене доросле життя і насос для ліжка!

Каріна:
🔥Це звучить як секс-інструкція!
Типу: коробки — як прелюдія, піт — обов’язковий, матрац — ну ти зрозуміла 😏

Аня:
А насос? 🙈

Каріна:
Ну якщо з сусідом пощастить… насос буде не єдиним, хто качає 😂

Я:
Окей, зупиніться!
Я ще не бачила сусіда.
Може, це старенький любитель шахів і котів.

Каріна:
Або молодий вдівець із татуюванням фенікса, трагічним минулим і диким бажанням жити, любити і…

Аня:
…перепрошую, лизати твоє вухо на балконі при місячному сяйві.

Я:
Ви реально не нормальні.
Я просто хочу поставити матрац. І вижити.

Насос жужжав як підліток у першу ніч з порно — голосно, натхненно і трохи соромно.
Але через 15 хвилин — я мала «ліжко».
Точніше — м’який плавучий острів на хвилях нового життя.

Я впала на нього, розкинувши руки.
Сонце ще світило крізь вікна до підлоги. На балконі — свіже повітря, шум міста.
Мій маленький оазис. Мій ковток свободи. Моя міні-драма-комедія з еротичним підтекстом.

І так, можливо, сусід — молодий, гарячий, розведений, з торсом, як у серіалах про пожежників…
Але це вже завтра.
Сьогодні — я.
І… насос.

***

Пів на першу ночі.
На екрані ноутбука — ескіз ванної кімнати в стилі «ти багатий, але все ще в депресії» для мого нового VIP-клієнта.
Теплі білі мармурові поверхні, скляна перегородка, дерево, яке коштує як нирка…
Я вже бачила цю ванну в журналі.
А тепер вона має стати реальністю. Моєю.

Все йшло ідеально.
До того моменту, поки стіна праворуч не почала… жити своїм життям.

— Мммм... так...

Жіночий голос.
Голос з вогнем. З перцем. І, схоже, з дуже гнучким тілом.

Я завмерла.
Ні, ну буває. Студії — тонкі стіни, життя, таке…
…але ж не в першу ніч!

Пфф... окей. Всі мають право на секс. Вона має право на секс. Він — тим більше. Я ж не ханжа.

— Я ще не починав — пролунав чоловічий голос.

І тут мене підкинуло.

Бо...
Бо цей голос.
Блін.

Він мав той самий тембр, ту саму хриплинку, з якою одного разу мені шепотіли «залишайся».
Ту, яка колись звучала в моїх вухах, коли я ще вірила, що шлюб — це назавжди.

Я сіла рівно. Закрила ноутбук. Відсунула його — мов хтось підсунув мені тарілку з отрутою.
І, як поважна, доросла жінка, приклала вухо до стіни.
Науковий інтерес. Суто звукотехнічна перевірка.

— Так… ще… глибше...

Блін, жінко, замовкни, будь ласка. Я зараз розіб'ю ноутбук об стіну, і всі ми отримаємо оргазм одночасно.

Чоловічий голос знову.
Глибокий. Глузливо-ніжний.
Чорт. Він нагадує мені Тимура.

Але ж таких голосів мільйони, так?
Це як сказати: «У нього було темне волосся і ідеальні руки».
Фу, Інго, ти що — ревнуєш?

Я відійшла від стіни. Взяла чашку. Поставила назад.
Знову притулилась.

І голос знову.
Гарчання. Стогін. Хруснула ліжкова планка.

— Окей, новий рівень пекла— слухати сусідський секс із чоловіком, який нагадує твого колишнього… а ти при цьому — з надувним матрацом і чашкою ромашкового чаю.

У чат не писала.
Хоча хотіла написати:
"Дівчата, здається, мій сусід або порноактор, або демон-коханець. І, здається, він має мій старий голос..."

Я залізла під ковдру.
Ні, не мастурбувала.
Ну... майже.
Я ж дизайнер. Я люблю працювати з натхненням. Навіть якщо воно… через стіну.