14

Олесь дописав до списку фігурантів і Галину Степанівну. Не варто втрачати з поля зору нікого, хто міг бути причетним до цієї історії. А от ця Світлана…

— То Стас розповів вам про свою колишню? — поцікавився детектив.

— Так, — Лілія кілька разів змінила позу, немов їй було важко почати розмову, а потім все ж наважилася. — Вони зустрічалися два роки, навіть жили разом. У цієї Світлани була власна квартира, то Стас і поселився в неї.

— Он як…

— Ви думаєте, це якось пов'язане з моєю історією?

— Поки що я лише збираю факти, продовжуйте, будь ласка.

— Та він не надто вдавався в подробиці. Були співмешканцями, Світлана працювала в театрі, вона тільки починала свою кар'єру, їй дали якусь важливу для неї роль. І тут несподівано вона дізналася, що вагітна…

— Перепрошую, але ви раніше обмовилися про те, що Стас дуже відповідально підходить до інтимного життя і завжди користується контрацептивами…

Лілія раптом почервоніла.

— Це справді так… було… — трохи затинаючись, продовжила вона. — Якраз після тієї історії зі Світланою у нього й виник такий пунктик. Він, коли ми… Одним словом, я пила таблетки, а до того ж Стас користувався презервативами…

— Добре, — Олесь самому стало трохи соромно через власну прискіпливість. — То що там трапилося зі Світланою?

— Вона пішла тихцем до знайомого лікаря і зробила аборт. Не хотіла втрачати шанс прославитися і отримати головну роль. Якби ж не сказала Стасові, що чекає дитину, то, мабуть, вони б і не розійшлися. Але "язик мій — ворог мій". Коли Стас довідався, що Світлана навіть не порадилася з ним, а сама вирішила перервати вагітність, він, за його словами, був у розпачі. 

— Так хотів стати батьком? — Олесь малював на полях свого записника химерні візерунки. Щось у нього не клеїлася ця історія докупи, логічні зв'язки провисали. Чи то Лілія десь не договорювала, чи Стас у розмові з нею покрив душею…

— Я думаю, він просто розлютився, що щось вийшло з-під його контролю, — задумливо промовила Лілія. — Він був такий собі  чоловік-контролер, якому потрібно, щоб усі його слухалися і не підкидали жодних несподіванок. 

— Отже, він розгнівався, що Світлана зробила аборт і…

— І пішов від неї. Сказав, що між ними все скінчено, бо він не може їй довіряти.

— А що було далі? 

— Далі, за його словами, колишня співмешканка почала відчувати муки сумління за те, що згубила життя власної дитини. І врешті-решт наклала на себе руки, випивши завелику дозу снодійного. Знайшли її, коли вже було пізно що-небудь робити…

— Що ж, таке трапляється… Скажіть, будь ласка, Лілю, чи вірите ви в ту теорію, що Стас був причетний до загибелі своєї колишньої?

— Йому добряче потріпали нерви правоохоронці, він і зараз їх не любить. Але я не думаю, що він міг її убити…

— О'кей, змінимо формулювання — чи могли якийсь вчинок чи котрісь слова вашого хлопця призвести до загибелі Світлани? 

— Мабуть, що так, — дівчина низько нахилила голову. — Знаєте, він дещо занудний  тип. Може говорити багато, про що завгодно, аби тільки були слухачі. От так і тут — він міг похвалитися перед кимось своїми "подвигами", а той хтось — понести інформацію далі... 

— Чи хтось ще говорив вам про цю історію? Щоб можна було зробити висновок не зі слів Стаса або його матері?

Лілія замислилася. Вона якийсь час розглядала свої руки, складені на колінах.

— Так, я пригадую, що колись до Стаса в гості прийшов хлопець, який був давно з ним знайомий, ще до моєї появи у його житті. І цей його друг згадав ( уже й не пам'ятаю, про що йшла мова, просто якось до слова йому прийшлося), що Світлана перед смертю казала своїм знайомим, що чує в квартирі дивні звуки, голоси, бачить дивні речі… Він вважав, що то все витівки полтергейста. А Стас став переконувати нас, що його колишня була патологічною брехухою і шизофренічкою, тож їй і ввижалося всяке.

— Цікаво, — пожвавився Олесь. — Отже, у неї вдома  могло діятися те саме, що і в вас? Тобто, якісь речі, котрі неможливо пояснити з точки зору логіки і здорового глузду?

Лілія вражено подивилася на нього.

— А знаєте, так і є, — було видно, що її переповнюють емоції. — Ви думаєте, то все Стас?

— Але ж ви сказали, що його немає в живих? 

— Немає, — погодилася вона. — Проте його тіла так і не знайшли...